Постанова ВГСУ від 01.10.2015 року у справі №908/48/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 року Справа № 908/48/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Сибіги О.М.суддівДанилової Т.Б., Фролової Г.М. (доповідача) за участю представників:позивача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) відповідачаНадельнюк Р.О. дов. від 02.07.15 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Бердянський морський торговельний порт"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 27.05.15у справі№908/48/15-г господарського суду Запорізької області за позовомДержавного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агропромекспорт"простягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Секретаря другої судової палати від 30.09.2015 для розгляду касаційної скарги у справі №908/48/15-г господарського суду Запорізької області сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Сибіга О.М., судді - Данилова Т.Б., Фролова Г.М. (доповідач).

Державне підприємство "Бердянський морський торговельний порт" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромекспорт" про стягнення 26970,41 грн 3% річних, 95917,31 грн інфляційних витрат, 131464,27 грн пені та судові витрати. Позовні вимоги мотивовано тим, що порушуючи умови укладеного між сторонами договору №27К від 02.01.2014, відповідач систематично допускав порушення договірних зобов'язань, які полягали у несвоєчасній сплаті рахунків за надані послуги та обґрунтовано приписами статей 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.03.2015 року у справі №908/48/15-г (суддя Сушко Л.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 року (судді: Сіверін В.І. - головуючий, Терещенко О.І., Пелипенко Н.М.), у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що в матеріалах справи відсутні докази належного виконання позивачем умов пункту 5.23 договору, щодо направлення відповідачеві разом з рахунками актів приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг), якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, що в свою чергу унеможливлює з'ясування та встановлення судом конкретної дати виникнення грошового зобов'язання ТОВ "Агропромекспорт" перед ДП "Бердянський морський торговельний порт" за договором та настання строку його виконання.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ДП "Бердянський морський торговельний порт" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову у справі і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 530, 625 Цивільного кодексу України, статей 9, 13 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Зокрема, заявник посилається на те, що відповідач отримав рахунки одночасно з актами виконаних робіт.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій 02.01.2014 між ДП "Бердянський морський торговельний порт" (портовий оператор) та ТОВ "Агропромекспорт" (експедитор) було укладено договір №27К, предметом якого є надання портовим оператором послуг по перевалці експортного коксу (коксовий горіх, коксовий дріб'язок), далі по тексту - Вантаж, що надходить для фірм, з якими експедитор має Договори (пункт 1.1 договору).

Даний договір за своїм змістом є змішаним (стаття 628 Цивільного кодексу України) та може містити в собі елементи договорів підряду, послуг, транспортного експедирування, зберігання та інші, в яких до правовідносин сторін застосовуються відповідні положення цивільного та господарського законодавства України (пункт 1.2 договору).

Згідно пункту 5.23 договору за фактом виконаних робіт (наданих послуг) Портовим оператором складається акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) у двох примірниках та направляється Експедитору разом з остаточним рахунком. Експедитор зобов'язаний протягом 10-ти банківських днів підписати акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), повернути підписаний примірник акта Портовому оператору і провести взаєморозрахунки з Портовим оператором за остаточним рахунком, з урахуванням здійсненої передоплати за попереднім рахунком.

Згідно пункту 5.24 договору при відсутності оплати за остаточним рахунком від Експедитора у повному обсязі у строк, вказаний у пункті 5.23, Портовий оператор починаючи з 11-го банківського дня має право нараховувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати. Оплата пені не звільняє експедитора від обов'язку сплатити остаточний рахунок в повному обсязі. Датою оплати платежів вважається дата зарахування коштів на рахунок портового оператора.

Цей договір набуває чинності з 01 січня 2014 року і діє до 31 грудня 2014 року, а в частині зобов'язань за даним договором - до повного їх виконання сторонами договору (п. 9.1. договору).

Судами встановлено, що на виконання умов договору портом надавались визначені послуги, що підтверджується копіями підписаних представниками сторін без заперечень та скріплених їх печатками актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), та виставлялись відповідачу відповідні рахунки.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога ДП "Бердянський морський торговельний порт" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромекспорт" 26970,41 грн. 3% річних, 95917,31 грн інфляційних витрат, 131464,27 грн. пені, у зв'язку з систематичним порушенням відповідачем договірних зобов'язань, що полягає у несвоєчасній сплаті рахунків за надані послуги.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Як визначено у статтях 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового

зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.