ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2014 року Справа № 923/358/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоПолянського А.Г.,суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Теплотехніка""на постановуОдеського апеляційного господарського судувід30.07.2014р.у справі№923/358/14Господарського судуХерсонської областіза позовомпрокурора Голопристанського району Херсонської області в інтересах держави в особі: 1. Відділу освіти, молоді та спорту Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області 2. Комунальної установи "Фінансово-господарська група з обслуговування закладів та установ освіти" Голопристанської районної ради Херсонської областідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Теплотехніка""прозобов'язання виконати умови договору та стягнення суми
за участю
- прокурора:Красножон О.М. (посвідчення № 000598 від 01.08.12р.)
В С Т А Н О В И В:
Звернувшись у суд з даним позовом в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області (далі - позивач-1) та Комунальної установи "Фінансово-господарська група з обслуговування закладів та установ освіти" Голопристанської районної ради Херсонської області (далі - позивач-2), прокурор Голопристанського району Херсонської області просив зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Теплотехніка"" (далі - відповідач) виконати умови договору про закупівлю послуг за державні кошти №86 від 31.01.2014р. шляхом поставки паливно-мастильних матеріалів у кількості та вартістю визначеною специфікацією до договору №86 від 31.01.2014р. та стягнути з нього 4979,33 грн. пені та штрафу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує умови укладеного між ним та позивачем-2 договору.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 04.06.2014р. (суддя Литвинова В.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.2014р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гладишева Т.Я., судді Савицький Я.Ф., Журавльов О.О.), позов задоволено частково, зобов'язано відповідача виконати умови договору про закупівлю послуг за державні кошти №86 від 31.01.2014р. шляхом поставки паливно-мастильних матеріалів у кількості та вартістю визначеною специфікацією до договору №86 від 31.01.2014р., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати прийняті рішення в частині задоволення позову та прийняти нове в цій частині, про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами норм матеріального права.
У відзиві прокурор Голопристанського району Херсонської області просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що господарськими судами попередніх інстанцій повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми права.
Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.
Як встановлено судами, 31.01.2014р. між позивачем-2 (замовник) та відповідачем (учасник) укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти №86 (далі - договір), за умовами якого учасник зобов'язується у 2014 році поставити замовникові товари, зазначені у Специфікації, а замовник - прийняти та оплатити товар.
Пунктом 5.1. договору №86 від 31.01.2014р. сторони узгодили строк поставки: січень-березнь 2014 року. Згідно Специфікації відповідач зобов'язався поставити позивачу-2: бензин А76 в кількості 90 літрів за ціною 10,00 грн.; бензин А92 в кількості 8181 літр за ціною 10,10 грн.; дизельне пальне в кількості 7107 літрів за ціною 9,20 грн.; масло в кількості 265 літрів за ціною 17,00 грн.
Пунктом 6.3.1. договору №86 від 31.01.2014р. сторони узгодили, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені договором.
10.02.2014р. відповідач звернувся до позивача-2 з листом, в якому повідомив, що ціни на паливно-мастильні матеріали зросли та становлять станом на 10.02.2014р. бензин А76(80) - 10,30 грн., бензин А92 - 11,10 грн., дизельне паливо - 10,10 грн., масло - 17,00 грн.
12.02.2014р. (заявка №84) та 20.02.2014р. (заявка №93) позивач-2 звертався до відповідача з проханням відпустити паливно-мастильні матеріали згідно договору №86 від 31.01.2014р.
У відповідь на вищевказані заявки про поставку паливно-мастильних матеріалів відповідач 20.02.2014р. звернувся до позивача-2 з пропозицією укласти додаткову угоду до договору і зазначити нові ціни з урахуванням подорожчання нафтопродуктів.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про часткове задоволення позову мотивував тим, що взяті на себе зобов'язання з поставки нафтопродуктів мають виконуватись належним чином.
У касаційному порядку відповідачем оскаржено прийняті судами рішення в частині задоволення позовних вимог, і як на підставу для скасування судових рішень, він посилається на неможливість виконання зобов'язання через зростання цін на нафтопродукти.
Відповідно до приписів статті 607 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
При цьому приписами статті 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Разом з тим, із доводів відповідача та встановлених судами обставин справи не вбачається неможливості виконання ним свого обов'язку із поставки товарів, а зростання цін на нафтопродукти є власним ризиком відповідача при здійсненні господарської діяльності.
Крім того відповідач у касаційній скарзі як на підставу для скасування судових рішень послався на укладення позивачем-2 09.07.2014р. договорів на закупівлю пального з іншою особою.
Разом з тим, такі доводи не можуть бути правовими підставами для скасування судових рішень оскільки відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а згідно вимог статті 11110 цього кодексу підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції таких підстав не встановив.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, -
П О С Т А Н О В И В:
Сервіси для юристів