Постанова ВГСУ від 01.10.2014 року у справі №910/6589/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року Справа № 910/6589/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Черкащенка М.М.

суддів: Нєсвєтової Н.М.

Жукової Л.В.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ"

на рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2014

та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014

у справі №910/6589/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс- 2012"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ"

про стягнення 662772,60 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Поцелов А.О. - за довіреністю;

від відповідача: Грицик Д.С. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс - 2012" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛ" (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) про стягнення 662772,60 грн., з яких 203652,67 грн. основного боргу, 421825,42 грн. - пені, 9945,63 грн. - 3% річних, 27348,88 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "АТЛ" на користь ТОВ ""Мегаполіс - 2012" 203652,67 грн. основного боргу, 28609,36 грн. пені, 9861,63 грн. 3 % річних, 25377, 47 грн. інфляційних втрат, 5350,00 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2014 скасувати в частині стягнення пені та штрафних санкцій, та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 11.03.2013 року між сторонами у справі було укладено договір поставки № 03/3 та 13.05.2013 року - договір поставки № 02/05 відповідно до п. 1.1. яких ТОВ "Мегаполіс - 2012" (продавець) зобов'язався передати у власність ТОВ "АТЛ" (покупець) товар (диски литі легкоплавкі алюмінієві для КТЗ), а покупець зобов'язався оплатити товар в порядку та на умовах, визначених договорами. Сторони обумовили, що ціна і кількість товару визначається в специфікаціях до цих договорів, які є їх невід'ємними частинами.

Відповідно до п. 2.2. договорів оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем на підставі видаткової накладної щотижневими платежами за реалізований товар. При цьому покупець зобов'язаний сплатити повну вартість партії товару у строк, що не перевищує 90 (дев'яносто) календарних днів з дати отримання товару.

Згідно з п. 3.3. договорів передача товару оформлюється шляхом підписання сторонами видаткової накладної, яка є підтвердженням передачі права власності на товар і має силу акту прийому-передачі. При підписанні видаткової накладної уповноважена особа покупця повинна передати продавцю оригінал довіреності на право отримання товару

Відповідно до п. п. 8.1, 8.2 договорів поставки ці договори вважаються укладеними і набирають чинність з моменту їх підписання сторонами та скріплення їх печатками та закінчується 2013 року.

Звертаючись з позовом, ТОВ "Мегаполіс-2012" вказувало на те, що на виконання умов договору, він поставив ТОВ "АТЛ" товар, що підтверджується наданими до матеріалів справи видатковими накладними, які підписані сторонами, довіреностями на право отримання ТМЦ, які видані ТОВ "АТЛ", а також податковими накладними, проте відповідачем поставлений товар в повному обсязі не оплачений.

Відповідач, в свою чергу факт поставки товару не заперечує, а навпаки вказує на його часткову оплату, проте зазначає, що поставка товару була позадоговірною та відбувалась не на підставі договорів, оскільки вони на думку останнього не є укладеними через відсутність у них всіх істотних умов договору, а саме строку їх дії, а тому позивач не має права на стягнення штрафних санкцій передбачених договорами поставки.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем документально підтверджений, відповідачем не спростований, а отже і вимога про стягнення суми основного боргу є правомірною. Крім того, суди здійснивши перерахунок заявлених до стягнення штрафних санкцій та дійшли висновку про їх часткове задоволення.