Постанова ВГСУ від 01.10.2014 року у справі №909/9/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року Справа № 909/9/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГПК-М'ясо"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 07.05.2014у справі№ 909/9/14Господарського судуІвано-Франківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Спецпропозиція"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ГПК-М'ясо"простягнення заборгованості в сумі 155213,65 грн.за участю представників сторін:

позивача: Карпочкін В.М., дов. від 01.06.2014;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 30.09.2014 № 02-05/440 для розгляду касаційної скарги у справі № 909/9/14, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 01.10.2014, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Іванова Л.Б., судді - Гольцова Л.А., Козир Т.П.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20.02.2014 у справі №909/9/14 (суддя - Матуляк П.Я.) позов задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 113100,00 грн. основного боргу, 33183,40 грн. пені, 6828,60 грн. 3% річних. В іншій частині позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.05.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Матущак О.І., судді - Галушко Н.А., Скрипчук О.С.) рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.02.2014 у справі № 909/9/14 скасовано в частині стягнення пені в сумі 33183,40 грн. В цій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено в стягненні пені у повному обсязі. В решті рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.02.2014 у справі № 909/9/14 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідачем, в порядку ст. 1211 ГПК України, подано заяву про зупинення виконання судового рішення у даній справі, проте колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки не знаходить підстав для її задоволення.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) 28.01.2011 укладений договір купівлі-продажу № 28/01-11, за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцю товар, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей товар на умовах, викладених у даному договорі.

Умовами договору (п. 1.2, 2.2, 3.1) сторони погодили, що асортимент, ціна, кількість і загальна вартість зазначається сторонами на кожну окрему партію товару в накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору; Покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених цим договором; оплата здійснюється Покупцем у гривнях шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Передача товару від Продавця здійснюється за видатковою накладною та оформленою Покупцем довіреністю на одержання товару (п. 4.1 договору).

Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що на виконання умов наведеного договору позивачем здійснено поставку товару на загальну суму 135600,00 грн. (видаткова накладна від 01.02.2011 №РН-0000001 та податкова накладна від 01.02.2011 № 1).

Проте, як досліджено судами, відповідач частково розрахувався за отриманий товар на суму 22500,00 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 113 100,00 грн.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу - 113 100,00 грн., пеню в сумі 33285,05 грн. та 3% річних в сумі 6828,60 грн. за період з 01.01.2012 по 24.12.2013.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 11, 525, 526, 530, 546, 547, 610, 612, 614, 625, 692, 71 ЦК України, ст.ст. 173, 216, 230, 231, 265, 343 ГК України та дійшов висновку про обґрунтованість позову і його задоволення в повному обсязі щодо суми основної заборгованості, 3% річних, а в частині пені - суд задовольнив позов частково, здійснивши перерахунок.

Здійснюючи перегляд рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, суд, керуючись нормами ст.ст. 625, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 232, 265 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", надавши оцінку матеріалам справи та врахувавши доводи і заперечення, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що місцевий господарський суд, поставляючи рішення про стягнення пені не врахував положення ч. 6 ст. 232 ГК України.

В частині стягнення з відповідача суми боргу та 3% річних, суд апеляційної інстанції погодився з висновками Господарського суду Івано-Франківської області.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).