Постанова ВГСУ від 01.10.2014 року у справі №907/463/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року Справа № 907/463/14

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М.- головуючий, Жукової Л.В. (доповідач), Нєсвєтової Н.М.,розглянувши касаційну скарги товариства з додатковою відповідальністю "Патент" на ухвалугосподарського суду Закарпатської області від 25.06.2014 р.та постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 р.у справі № 907/463/14 господарського суду Закарпатської областіза позовомтовариства з додатковою відповідальністю "Патент"доУжгородської міської радиза участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, 2. Будинковий комітет "Мрія-Уж" за участюпрокурора міста Ужгород в інтересах держави в особі: Ужгородської міської радипровизнання протиправним та скасування рішення Ужгородської міської ради від 11.04.2014в судовому засіданні взяли участь представники від:

прокурор: Гудименко Ю.В. (посв. №14715 від 21.01.2013р.);

позивача: не з`явилися;

відповідача: не з`явилися;

третьої особи 1: не з`явилися;

третьої особи 2: не з`явилися;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 25.06.2014 року (головуючий суддя: Якимчук Л.М., судді: Карпинець В.І., Кривка В.П.), у справі №907/463/14 клопотання Ужгородської міської ради та Будинкового комітету "Мрія-Уж" задоволено, провадження у справі припинено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 року (головуючий суддя: Бойко С.М., судді: Бонк Т.Б. Марко Р.І.), в задоволенні апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Патент" відмовлено. Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 25.06.2014 року в справі №907/463/14 залишено без змін.

Товариство з додатковою відповідальністю "Патент" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу господарського суду Закарпатської області від 25.06.2014 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 року, а справу № 907/463/14 передати до господарського суду першої інстанції для розгляду по суті.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарськими судами належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Ужгородська міська рада подала до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких повністю заперечує викладені в ній доводи та просить залишити в силі постанову апеляційного господарського суду.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області подало клопотання, в якому просить суд залишити в силі оскаржувані судові акти.

Прокурор надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Патент" звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Ужгородської міської ради "Про прийняття гуртожитку по вул. Джамбула, 50 в м. Ужгороді у комунальну власність" від 11.04.2014 року за № 1256.

З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 41, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Відповідно до ч.1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 ст.2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України кожен суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав та законних інтересів шляхом визнання права.

Так, господарські суди попередніх інстанцій припинили провадження у справі відповідно до п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Однак з вказаним висновком господарських судів погодитися не можна з огляду на таке.

Згідно пункту 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах: а) про оскарження нормативно-правових актів, ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність;

б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, у сфері господарювання;