Постанова ВГСУ від 01.10.2014 року у справі №904/7056/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року Справа № 904/7056/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губенко Н.М.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю представників:

ПП "Віконт" - Кононенка О.В.,

ТОВ "Олімп" - не з'яв.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Віконт"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.07.2014

у справі № 904/7056/13 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Приватного підприємства "Віконт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп"

про визнання недійсним договору оренди

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року Приватне підприємство "Віконт" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" про визнання договору оренди приміщень від 01.01.1997 № 01 недійсним.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2014 (суддя Васильєв О.Ю.) позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди приміщень від 01.01.1997 № 01, укладений ТОВ "Олімп" та ПП "Віконт".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 (колегія суддів у складі: суддя Дмитренко А.К. - головуючий, судді Прокопенко А.Є., Крутовських В.І.) вказане рішення господарського суду від 11.02.2014 скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПП "Віконт" просить скасувати постанову апеляційного суду від 08.07.2014, а рішення господарського суду першої інстанції від 11.02.2014 залишити в силі. В обґрунтування касаційної скарги позивач стверджує, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушено вимоги ст. 35 ГПК України, ст. 60 ЦПК України, ст. 761 ЦК України. Крім того, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції вийшов за межі своїх повноважень та прийняв постанову з переоцінкою доказів.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Суд апеляційної інстанції, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановив наступне:

- 01.01.1997 ТОВ "Олімп" (орендодавець) та ПП "Віконт" (орендар) укладено договір № 01 оренди приміщень ТОВ "Олімп", відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду приміщення загальною площею 89,89 мІ, згідно з плануванням за адресою: місто Зеленодольськ, вул. Енергетична, 15, для розміщення виробничої дільниці;

- відповідно до п. 2.2 договору передача приміщень здійснюється протягом 10 днів після підписання договору за актом передачі його в оренду. Акт приймання-передачі є невід'ємною частиною даного договору (додаток № 2);

- згідно з актом приймання-передачі від 01.01.1997, який є додатком до договору від 01.01.1997 № 01, орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення міського будинку побуту площею 89,89 мІ для розміщення виробничої дільниці у відповідності з договором оренди від 01.01.1997 № 01. Приміщення прийняте орендарем у стані, що відповідає технічним вимогам з його експлуатації;

- у п. 7.1 визначено строк дії даного договору з 01.01.1997 по 31.12.1997;

- додатковими угодами від 01.01.1998, від 03.01.2003, від 03.01.2004 та від 01.11.2004 сторони продовжували строк дії вказаного договору оренди відповідно до 31.12.2000, до 31.12.2002, до 31.12.2003, до 31.12.2004 року та до 01.11.2005;

- відповідно до п. 7.4 договору оренди у разі відсутності заяви жодної з сторін за 3 місяця до закінчення строку дії договору останній вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором до моменту закінчення строку його дії;