Постанова ВГСУ від 01.10.2014 року у справі №01/500

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року Справа № 01/500 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Міщенка П.К.,розглянувши касаційні скаргиУправління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області та кредитної спілки "Імперія" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Голінного А.М., м. Черкасина постанову та ухвалувід 11.06.2014 р. Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 р. господарського суду Черкаської областіу справі№ 01/500 господарського суду Черкаської області

за заявою фізичної особи ОСОБА_5, м. Черкасидокредитної спілки "Імперія", м. Черкасипровизнання банкрутомліквідатор арбітражний керуючий Голінний А.М.представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 20.09.2009 року порушено провадження у справі № 01/500 про банкрутство кредитної спілки "Імперія" (далі - Боржник, Спілка) за заявою фізичної особи ОСОБА_5 (далі - Кредитор) в порядку норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Черкаської області від 19.03.2013 року Товариство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Голінного А.М., якого зобов'язано здійснити відповідні дії у ліквідаційній процедурі відповідно до Закону про банкрутство в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10.09.2013 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 року судами попередніх інстанцій вже здійснювався розгляд, зокрема, заяви Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області щодо визнання кредиторських вимог останнього до Боржника, а також клопотання ліквідатора щодо вимог ОСОБА_6 і вимог Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси.

Однак постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2013 року вказані судові рішення були скасовані, а справу ухвалено направити до місцевого суду на новий розгляд.

При новому розгляді справи ухвалою господарського суду Черкаської області від 15.04.2014 року (суддя - Ю.А. Хабазня) частково задоволено скаргу від 24.05.2013 року №10436/09 та заяви Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області (далі-Фонд) від 24.05.2013 року №10437/09 і від 04.09.2013 року №17701/09: визнано Фонд кредитором Боржника та включено його вимоги до реєстру вимог кредиторів на суму 7 126 грн. 16 коп., із визначенням про погашення цих вимог у другу чергу; в решті вимог Фонду відмовлено; а у задоволенні заяви ліквідатора банкрута-арбітражного керуючого Голінного А.М. від 31.07.2013 року відмовлено повністю.

Не погодившись із цією ухвалою суду, ліквідатор Боржника - арбітражний керуючий Голінний А.М. звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 15.04.2014 року в частині відмови в задоволенні заяви ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Голінного А.М. від 31.07.2013 року стосовно визнання погашеними грошових вимог ОСОБА_6 на загальну суму 9 063 грн. 30 грн. та Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси - на суму 1 251 грн. 13 коп. та прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання ліквідатора Боржника - арбітражного керуючого Голінного A.M. від 31.07.2013 року - визнати погашеними грошові вимоги вказаних кредиторів на зазначені суми; в іншій же частині оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Крім того Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило змінити ухвалу господарського суду Черкаської області від 15.04.2014 року в частині невизнання кредиторських вимог Фонду зі сплати штрафних санкцій та пені та визнати кредиторські вимоги Фонду до Боржника в повному розмірі - 21 905 грн. 62 коп., в тому числі суми недоїмки (із другою чергою задоволення) - в сумі 16 019 грн. 45 коп., штрафних санкцій в сумі 3 073 грн. 03 коп., пені - 2 813 грн. 14 коп. (із задоволенням вказаних вимог у шосту чергу).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 року (головуючий суддя - Пантелієнко В.О., судді: Доманська М.Л., Шипко В.В.) апеляційні скарги залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 15.04.2014 року - без змін.

Не погоджуючись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, кредитна спілка "Імперія" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Голінного А.М. звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Черкаської області від 15.04.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 року скасувати в частині відмови в задоволенні заяви ліквідатора банкрута стосовно визнання погашеними грошових вимог ОСОБА_6 на загальну суму 9 063 грн. 30 грн. та Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси - на суму 1 251 грн. 13 коп., та прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання ліквідатора Боржника - визнати погашеними грошові вимоги вказаних кредиторів на зазначені суми, а в іншій частині оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Крім того, Управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області також звернулось з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Черкаської області від 15.04.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 року змінити в частині кредиторських вимог Фонду зі сплати штрафних санкцій та пені та визнати кредиторські вимоги Фонду до Боржника в повному розмірі - 21 905 грн. 62 коп., в тому числі недоїмка (із другою чергою задоволення) - в сумі 16 019 грн. 45 коп., а також штрафні санкції - в сумі 3 073 грн. 03 коп. та пені - в сумі 2 813 грн. 14 коп. (із шостою чергою задоволення).

Касаційні скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального права, зокрема ст.ст. 1, 19, 26, 28, 34, 35, 41, 45, 98 Закону про банкрутство в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В ході повторного розгляду справи місцевим судом було встановлено, що Фондом було подано скаргу на дії ліквідатора у зв'язку із частковим визнанням останнім кредиторських вимог Фонду. Також суд вказав, що підтвердженою є сума в розмірі 7 126 грн. 16 коп. із погашенням у другу чергу (з урахуванням часткового погашення боргу Боржником). Суми пені та штрафу в розмірі 11 002 грн. 62 коп., за висновком суду, підлягають відхиленню, так як на цю заборгованість розповсюджуються положення щодо мораторію на задоволення вимог кредиторів і за попередньою, і за новою редакцією Закону. Сума ж вимог в розмірі 3 776 грн. 84 коп. підлягає відхиленню, як не підтверджена доказами у справі. Також, щодо вимог ліквідатора про визнання погашеними вимог ОСОБА_6 в розмірі 4 146 грн. 90 коп. суд вказав про відсутність підстав для припинення провадження у справі в цій частині, оскільки вказаним кредитором ці вимоги не заявлялись у справі і судом окремо не розглядались. Вже ж визнані у справі ухвалою попереднього засідання кредиторські вимоги не підлягають корегуванню судом, навіть у разі їх погашення. До того ж ліквідатором були надані докази погашення вимог поточних кредиторів, а не конкурсних. Апеляційним судом вказані висновки були підтримані у повному обсязі.

Між тим касаційний суд стосовно рішення судів щодо кредиторських вимог Фонду не погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони зроблені всупереч норм законодавства.

Так, як вбачається з матеріалів справи, вказано Фондом та встановлено судами (у тому числі і при першому, і при повторному розгляді справи) заявлені Фондом вимоги, що складають суми пені та штрафу були нараховані за періоди, як до порушення справи про банкрутство Спілки, так і за період після порушення цієї справи, а також за період після визнання Боржника банкрутом. Із всієї загальної суми суди вирахували суми, що були сплачені Боржником (ліквідатором), а також застосувавши положення щодо мораторію на задоволення вимог кредиторів, повністю відхиливши вимоги на суму залишку.

При цьому, касаційний суд звертає увагу на те, що зазначені заявлені Фондом суми пені та штрафу були нараховані за період, як до 19.01.2013 року - дати набуття чинності норм редакції Закону про банкрутство № 4212-VI від 22.12.2011 року, так і після цієї дати.

У зв'язку із викладеним касаційний суд вважає за необхідне зазначити про те, що до заявленої Фондом суми вимог - пені та штрафу застосовуються відповідні (різні норми), в залежності від періоду, за який нараховані ці суми боргу.

Так, на суми штрафу та пені, нараховані Фондом Боржнику до порушення справи про банкрутство Спілки ухвалою від 20.09.2009 року та у період дії норм Закону про банкрутство (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін) приписи норм ч. 4 ст. 12 вказаного закону не розповсюджуються. Це по-перше.

По-друге, на суми штрафу та пені, нараховані Фондом Боржнику після порушення справи про банкрутство Спілки ухвалою від 20.09.2009 року і до винесення постанови від 19.03.2013 року, але за період до 19.01.2013 року - дати набрання чинності внесених змін в Закон про банкрутство, розповсюджуються приписи норм ч. 4 ст. 12 вказаного закону і у цей період забороняється нарахування суми штрафу та пені на суми поточної заборгованості. Такий висновок відповідає і правовій позиції, наведеній в постановах Верховного Суду України від 18.12.2012 року у справі № 5/34-09 та від 01.10.2013 року у справі № 28/5005/3240/2012.

По-третє, на нарахування Фондом сум штрафу та пені на непогашені суми заборгованості після порушення справи про банкрутство Спілки ухвалою від 20.09.2009 року і до винесення постанови від 19.03.2013 року, але за період після 19.01.2013 року - коли набрали чинності норми Закону про банкрутство в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року, відповідно до норм ч. 3 ст. 19 Закону про банкрутство у вказаній редакції, законодавцем не встановлена заборона на нарахування.

Стосовно ж сум пені та інших штрафних санкцій, нарахованих за період після визнання Спілки банкрутом постановою від 19.03.2013 року, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до норм п. 1 ч. 1 ст. 4 та п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством тощо, нараховують єдиний внесок на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці" та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Виходячи з викладеного порядку нарахування єдиного внеску (на суму нарахованої заробітної плати) та відповідно, сум штрафних санкцій по заборгованості щодо сплати цих внесків, та враховуючи, що відповідно до норм ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011 року з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури працівників банкрута повідомляється про звільнення, нарахування та виплата заробітної плати припиняється, кошти на оплату праці не перераховуються, а фонд оплати праці працівників з вказаного часу припиняє своє існування та формування, а тому припиняється і нарахування боржнику вказаного внеску.