Постанова ВГСУ від 01.07.2014 року у справі №910/6045/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 року Справа № 910/6045/13 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів: за участю представників: тов "Пролог - 93"Овечкін В.Е. Чернов Є.В. Цвігун В.Л. Соборук Ю.Ф.розглянув касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Компанія"на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 рокуу справі№ 910/6045/13 господарського суду міста Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Пролог - 93"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Компанія"простягнення 40000, 00 грн.В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 р. (судді Чорногуз М.Г., Агрикова О.В., Суховий В.Г.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Компанія" відмовлено у відновлені пропущеного строку на подання апеляційної скарги та повернуто скаржнику.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником, без поважних причин, пропущено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду першої інстанції, встановлений ст.93 ГПК України.

Скаржник в касаційній скарзі просить ухвалу апеляційного господарського суду скасувати з підстав порушення і неправильного застосуванням норм процесуального права та прийняти нову, якою поновити пропущений строк на апеляційне оскарження.

Скаржник доводить, що по даній справі не отримував судових повісток та копії рішення, дізнався про оскаржуване рішення лише після отримання постанови державного виконавця про арешт майна, суд першої інстанції надіслав оскаржуване рішення лише 08.11.2013 р.; 13.11.2013 скаржником було надіслано апеляційну скаргу; 19.02.2014 Київським апеляційним господарським судом було надано відповідь на заяву про повідомлення результату розгляду апеляційної скарги, згідно якої вбачається що відповідач дійсно не отримував копію ухвали суду від 28.11.2013р.; 27.02.2014 скаржником була подана аналогічна апеляційна скарга, тому враховуючи вище викладене, скаржник стверджує що не мав можливості у встановлені чинним законодавством строки подати апеляційну скаргу зі зрозумілих та поважних причин за об'єктивних обставин.

Вищий господарський суд України, розглянувши касаційну скаргу, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішення господарського суду першої інстанції від 28.05.2013 р., оформлено згідно вимог ст. 84 ГПК України 29.05.2013р..

Відповідно до частини третьої ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення - з дня підписання рішення, оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України.

Таким чином, десятиденний строк апеляційного оскарження судового рішення від 28.05.2013 р. закінчився 10.06.2013 р..

Відповідач не брав участь в судових засіданнях підчас розгляду справи, однак про час і дату судового засідання судом першої інстанції повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Встановлено, що відповідач 02 вересня 2013 року та 03 жовтня 2013 року звертався з заявою про видачу копії оскаржуваного рішення.

Матеріали справи свідчать, що скаржник звернувся з апеляційною скаргою 18.11.2013 р. та повторно 27.02.2014 р..

Таким чином колегія касаційної інстанції визнає правомірним висновок про пропуск строку на апеляційне оскарження.

Оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено поважних причин пропуску процесуального строку в його поновлені відмовлено.

В обгрунтування підстав оскарження такого висновку скаржник доводить, що йому не було відомо про оскаржуване судове рішення, оскільки про таке його не було повідомлено належним чином.

Касаційна інстанція не приймає відповідних доводів до уваги, враховуючи наступне.

Отже, підставами відновлення пропущеного строку на оскарження є доведення стороною причин його пропуску, що повинні бути визнані судом поважними.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність, поважність та непереборність, у зв'язку з тим, що норма про можливість поновлення процесуальних строків може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Як вбачається з матеріалів справи зареєстроване місцезнаходження відповідача згідно витягу із ЄДРПОУ є адреса: 03115, м. Київ, проспект Перемоги, 104.

Наявні у справі поштові конверти свідчать також, що скаржник вказує дві інші адреси свого місцезнаходження, а саме: 01034, м. Київ, а/с-59 та 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 121/152.

З вимог господарського процесуального кодексу України суд повинен повідомити учасника судового процесу про час та місце розгляду справи, як і про наслідки такого розгляду, однак не покладено на суд обов'язок переконуватися, що адресат отримав поштові повідомлення, які йому адресовані судом.

Суд не несе обов'язку підтвердження достовірності відомостей про адресу місцезнаходження (реєстрації) особи.

Суд касаційної інстанції вважає, що саме юридична особа несе ризик наслідків неотримання поштової кореспонденції, що надсилається судом за адресою місцезнаходження (реєстрації) такої особи.

Скаржник не доводить обставин, які б вказували на неможливість отримання ним поштової кореспонденції за адресою зареєстрованого місцезнаходження, а так само обставин, які б доводили, що суд не надсилав йому процесуальні документи за зазначеною адресою реєстрації.

При цьому суд звертає увагу, що скаржник зазначає інші адреси для листування, що дає підстави для висновку про суб'єктивну поведінку скаржника та відповідно, що ризик неотримання поштової кореспонденції зумовлений саме такою поведінкою.