ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2014 року Справа № 910/438/14 Вищий господарський суду України в складі колегії
Овечкін В.Е.- головуючого, Чернов Є.В., Цвігун В.Л.за участю представників: Дочірнього підприємства "Екос" Тов "Центр інфотехнологій" розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 ОСОБА_5 Дочірнього підприємства "Екос" по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20 травня 2014 рокуу справі№ 910/438/14 господарського суду міста Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій"до третя особаДочірнього підприємства "Екос" по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" Публічне акціонерне товариство "Екостандарт" стягнення заборгованостіВ С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2014р. (ОСОБА_6) позов про стягнення заборгованості, що виникла через не виконання умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 420023 від 01.08.2004 задоволено повністю. Стягнуто з ДП "Екос" на користь ТОВ "Центр інфотехнологій" 931052,32 грн. основного боргу, 28698,12 грн. інфляційних втрат, 77690,88 грн. 3% річних.
Рішення мотивовано тим, що відповідач, всупереч умовам вищенаведеного договору, допустив виникнення заборгованості за спожиту теплову енергію, що (з урахуванням договорів факторингу від 28.09.2012 № 28/09/12 та від 04.10.2012 № 04/10/12) є підставою для стягнення заборгованості та нарахування санкцій у відповідності до ст. 625 ЦК України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2014 р. (судді: Коротун О.М., Гаврилюк О.М., Іоннікова І.А.) рішення господарського суду м. Києва від 05.03.2014 р. залишено без зміни.
Дочірнє підприємство "Екос" по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" в касаційній скарзі просить судові рішення та постанову господарських судів скасувати з підстав порушення процесуальних та матеріальних норм права, в позові відмовити.
Скаржник вважає, що позивач не довів обставин належного повідомлення про укладення договорів факторингу, тому він не був обізнаний про зобов'язання перед позивачем, тому суд дійшовши висновків про доведення цих обставин з порушенням вимог ст.ст. 33, 34, 84 ГПК України; спірна заборгованість була предметом судового розгляду у інших справах у яких прийняті відповідні рішення суду, тому не може бути повторно стягнута; судом порушені вимоги ст.ст. 257, 268 ЦК України про позовну давність, оскільки спірна заборгованість існує більш як три роки; оскільки скаржник не був належно повідомлений про виникнення зобов'язань перед позивачем, тому у позивача відсутні підстави для застосування визначеної ст. 625 ЦК України відповідальності за порушення виконання зобов'язання.
Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між Закритим акціонерним товариством "Енергогенеруюча компанія "Укр-Кан Пауер" (перейменовувалось в подальшому на Закрите акціонерне товариство "Енергогенеруюча компанія "Дартеплоцентраль", Закрите акціонерне товариство "Екостандарт" та Публічне акціонерне товариство "Екостандарт" (енергопостачальна організація за умовами договору) та відповідачем в особі його житлового управління "Лівобережне" (останнє не є юридичною особою) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2004 № 420023 (далі - договір), за умовами якого енергопостачальна організація постачає теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності з відповідачем для потреб опалення в період опалювального сезону, та для потреб гарячого водопостачання протягом року, яку відповідач зобов'язаний оплачувати своєчасно та в повному обсязі.
У відповідності до пунктів 6.4, 6.5 договору, відповідач щомісячно з 12 по 14 число отримує від енергопостачальної організації оформлені бланки актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та доручення на сплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній місяць, один примірник підписаного акту відповідач повертає в енергопостачальну організацію не пізніше 15 числа поточного місяця, і самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця.
Суд дійшов висновку про те, що передбачені умовами пунктів 6.4, 6.5 договору документи отримувались відповідачем від енергопостачальної організації (що підтверджується доданими до матеріалів справи реєстрами надання документів), проте не повертались стороною енергопостачальній організації підписаними.
Таким чином, суд визнав, що неповернення та непідписання актів прийнятої теплової енергії не свідчить про безпідставність здійснених енергопостачальною організацією нарахувань плати за теплову енергію та не є порушенням умов договору з боку енергопостачальної організації, оскільки відповідно до вищенаведених пунктів, саме на відповідача покладено обов'язок отримувати ці документи від енергопостачальної організації, повертати підписані та сплачувати за спожиту теплову енергію.
Як встановлено судом зобов'язання за договором щодо постачання теплової енергії у гарячій воді виконувались енергопостачальною організацією належним чином та в повному обсязі, що підтверджується залученими до матеріалів справи відомостями обліку споживання теплової енергії (особистими картками) за період з грудня 2010 року по червень 2012 року, та інформацією про тарифи, що діяли станом на згаданий час споживання теплової енергії і наведені у наданому суду розрахунку фактичного споживання теплової енергії.
Скаржник не доводить обставин розбіжностей щодо обсягів та якості поставленої енергопостачальною організацією відповідачу теплової енергії по договору за вищевказані періоди.
Належними доказами, наявними в матеріалах справи (зокрема, довідками про надходження коштів, особистими картками та банківськими виписками) підтверджується, що останній платіж відповідача (часткове погашення основної заборгованості) відбулося у вересні 2012 року. Після чого сума непогашеної заборгованості за вказаний період становила 931052,32 грн.
Факт наявності у відповідача заборгованості за поставлену та спожиту по договору у період з 01.12.2010 по 30.06.2012 теплову енергію в сумі 931052,32 грн. підтверджений матеріалами справи (зокрема, реєстрами погашення заборгованості, довідками про надходження коштів за спірним договором, актами приймання-передачі товарної продукції за спірний період, тощо) та відповідачем не спростовуэться.
В подальшому 28.09.2012 між Публічним акціонерним товариством "Екостандарт" та Публічним акціонерним товариством "Фортуна-банк", а 04.10.2012 між Публічним акціонерним товариством "Фортуна-банк" та позивачем були укладені договори факторингу № 28/09/12 та № 04/10/12 відповідно (далі - договір факторингу), згідно з якими позивачу було передано право вимоги, серед іншого, за зобов'язаннями, що виникли з договору (включаючи рішення судів).
За приписами ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).
Суд встановив, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 02.10.2012 позивачу було видано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи з додатком серії ФК № 339, згідно якого позивачу надано дозвіл на здійснення факторингової діяльності.
Так, у відповідності до п. 1.1 договорів факторингу, право вимоги, що перейшло до позивача, означає всі права вимоги позивача до боржників (одним з яких є відповідач) за основним договором (перелік договорів, до якого віднесено і договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2004 № 420023) на дату відступлення прав вимог (тобто, на дати укладення договорів факторингу - 28.09.2012 та 04.10.2012 відповідно), включаючи всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні клієнту у якості кредитора, щодо виплати коштів, штрафів, пені та будь-яких інших сум за основним договором та/або які передбачені законодавством, що належать до сплати клієнту за основним договором, що підтверджуються розрахунком заборгованості за основним договором підписаним клієнтом на дату набрання чинності цим договором. Загальна сума заборгованості боржника перед клієнтом за основним договором станом на 28.09.2012 становить 118628624,42 грн.
Скаржник заперечує виконання сторонами договору факторингу обов'язку щодо повідомлення його як боржника про укладення вищезазначених договорів факторингу та обов'язку щодо виконання зобов'язань перед іншим товариством (фактором), що передбачено положеннями ЦК України, а також визначено у самому договорі факторингу.
Частиною 1 статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
При цьому, наслідком можливого неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні, є ризик для нового кредитора настання несприятливих для нього наслідків, зокрема, у разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові, таке виконання буде вважатись належним виконанням (ч. 2 ст. 516 ЦК України).
Пунктом 4.5. договору факторингу передбачено, що фактор в строк до 5 рабочих днів з дати відступлення права вимоги повинен оформити та надіслати повідомлення про відступлення для боржників.
Сервіси для юристів