Постанова ВГСУ від 01.06.2016 року у справі №916/5095/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2016 року Справа № 916/5095/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Барицької Т.Л.,

Гольцової Л.А.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2,

відповідача - Макаренко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.04.2016

та на рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2016

у справі № 916/5095/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона-комплекс-Іллічівськ"

про визнання підпункту 6.1.1 пункту 6.1 договору про надання послуг з охорони майна від 01.01.2013 № 1726 в частині визначення ліміту відповідальності в сумі 50 000,00 грн. - недійсним

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона-комплекс-Іллічівськ" про визнання підпункту 6.1.1 пункту 6.1 договору про надання послуг з охорони майна від 01.01.2013 № 1726 в частині визначення ліміту відповідальності в сумі 50 000,00 грн. - недійсним.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.02.2016 (суддя Шаратов Ю.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 (колегія суддів у складі: суддя Діброва Г.І. - головуючий, судді Принцевська Н.М., Лисенко В.А.), у задоволенні позову відмовлено. Приймаючи рішення, господарські суди виходили з того, що підписавши договір про надання послуг з охорони майна від 01.01.2013 № 1726 в добровільному порядку, без заперечень та зауважень, сторони погодились з умовами даного договору, при цьому з матеріалів справи не вбачається, що сторони намагались змінити умови договору в порядку визначеному пунктами 10.1, 10.2 договору.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.04.2016, рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що господарськими судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 6, 951, 955, 978 ЦК України, ст.ст. 207, 225 ГК України. Так, на думку позивача, передбачені ст. 951 ЦК України умови відшкодування збитків застосовуються в тому числі і до договорів про охорону майна. Відповідно до вказаної правової норми збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості. Отже, позивач зауважив на тому, що розмір відповідальності для зобов'язань, що випливають з договорів оренди майна, встановлений законом та не міг бути змінений сторонами у договорі, що прямо передбачено ч. 5 ст. 225 ГК України.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 та рішення господарського суду Одеської області від 22.02.2016 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Так, на думку відповідача, оспорюваний підпункт договору про надання послуг з охорони майна від 01.01.2013 № 1726 узгоджується з вимогами чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:

- 01.01.2013 ТОВ "Охорона-комплекс-Іллічівськ" (виконавець) і ФОП ОСОБА_4 (замовник) був укладений договір про надання послуг з охорони майна № 1726, відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець зобов'язався здійснювати охорону майна замовника на об'єкті та обслуговування сигналізації на цьому об'єкті. За цим договором виконавець не приймає майно замовника на зберігання і не вступає у володіння ним (п. 2.1 договору);

- відповідно до п. 5.1.1 договору відповідач зобов'язався здійснювати охорону майна позивача, що знаходиться на об'єкті, у відповідності до умов цього договору;

- розділом 6 договору визначено відповідальність сторін за договором. Зокрема, підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 договору сторонами в добровільному порядку, без заперечень та зауважень обумовлено, що виконавець відшкодовує збитки, що завдані замовнику третіми особами внаслідок невиконання або неналежного виконання виконавцем своїх договірних зобов'язань в межах суми прямої дійсної шкоди, але не більше 50 000,00 грн.;

- пунктами 9.1, 9.2 встановлено, що даний договір набирає чинності з 01.01.2013 до 01.01.2014, договір поновлюється на строк, встановлений пунктом 9.1 даного договору, якщо жодна із сторін не менш ніж за 15 днів до закінчення строку чинності договору письмово не заявить про його припинення. Кількість разів поновлення договору не обмежується;

- зміна умов і розірвання договору визначені розділом 10 договору. Зокрема, пунктом 10.1 встановлено, що сторони можуть змінити умови цього договору шляхом укладання додаткових угод;

- будь-яких змін до договору, оформлених шляхом укладання додаткових угод, сторони не вносили;