Постанова ВГСУ від 01.06.2016 року у справі №914/4285/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2016 року Справа № 914/4285/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач, суддів:Дунаєвської Н.Г., Мележик Н.І.,

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 04.04.2016р.та рішеннягосподарського суду Львівської області від 16.02.2016р.у справі№914/4285/15 господарського суду Львівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до Комунального підприємства "Червоноградтеплокомуненерго"Простягнення 7 925 430,02грн.за участю представників

позивача - Смакоти Н.І., дов. №14-98 від 18.04.2014р.;

відповідача - не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до Комунального підприємства "Червоноградтеплокомуненерго" про стягнення 7925430,02 грн., з яких 4230267,33 грн. основний борг, 793372,93 грн. пені, 2755113,15 грн. інфляційних втрат та 146676,61 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. у справі №914/4285/15 (суддя Петрашко М.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2016р. (колегією суддів у складі головуючого судді Зварич О.В., суддів: Дубник О.П., Юрченко Я.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Червоноградтеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" 4230267,33грн. - основного боргу, 396686,47 грн. - пені, 2755113,15 грн. - інфляційних втрат, 146676,61 грн. - 3% річних та 118881,45 грн. - судового збору. При цьому, судами зазначено, що враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін та їх інтереси, відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд задовольнив клопотання відповідача та зменшив розмір пені на п'ятдесят відсотків, присудивши до стягнення з нього на користь позивача 396686,47 грн. пені.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою в частині відмови у стягненні 396686,47 грн. пені, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2016р. та рішення господарського суду Львівської області від 16.02.2016р. скасувати в частині зменшення розміру пені на 396686,47 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства "Червоноградтеплокомуненерго" 396686,47 грн. пені, в стягненні якої було відмовлено, а в іншій частині - рішення та постанову залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши представника позивача, суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає часткову задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та як вбачається з матеріалів справи 28.01.2014р. між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Червоноградтеплокомуненерго" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2305/14-КП-21, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі газ) на умовах цього договору. Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає покупцю з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 2245,0 тис.куб.м.

Розділом 5 договору сторони визначили ціну газу. Так, як встановлено судами, до сплати за 1000 куб.м. природного газу підлягає 4154,71 грн. з ПДВ. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п.п.5.2, 5.5 договору).

Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У відповідності до п. 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

В пункті 7.2 договору зазначено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку (п.п. 9.1-9.2 договору).

Згідно розділу 11 договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2014 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як встановлено судами на підставі наявних у матеріалах справи документів, на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач протягом січня-грудня 2014 року поставив, а відповідач прийняв природний газ вартістю 5567386,13 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014р., 28.02.2014р., 31.03.2014р., 30.04.2014р., 31.10.2014р., 30.11.2014р., 31.12.2014р., які підписані представниками сторін без застережень. При цьому, відповідач розрахувався за отриманий від позивача природний газ частково, визнавши під час розгляду справи у суді першої інстанції основний борг у сумі 4230267,32 грн.

В силу положень ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості, встановивши у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України факт здійснення поставки позивачем у січні-грудні 2014 року імпортованого природного газу на суму 5567386,13 грн., часткову оплату відповідачем за поставлений газ та наявність заборгованості за отриманий газ у розмірі 4230267,32 грн., суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що заявлена до стягнення позивачем заборгованість є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до статі 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків та є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 11, 610, 626, 629 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно пункту 1 статті 230, пункту 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.