ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2016 року Справа № 910/1404/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Гольцової Л.А., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.01.2016у справі№910/1404/15-г господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП"доПублічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ"третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні відповідача Мале приватне підприємство "ВК імпекс"провизнання поруки припиненою в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Григор'єва Н.В.; - відповідача Гуцул А.Д.; - третьої особи повідомлений, але не з'явився; ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.10.2015 у справі №910/1404/15-г (суддя Демидов В.О.) задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП" (надалі позивач/ТОВ "ВЕСТ ОЙЛ ГРУП") до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (надалі відповідач/банк/скаржник), третя особа у справі - Мале приватне підприємство "ВК імпекс" про визнання поруки припиненою.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 (судді Баранець О.М., Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г.) рішення господарського суду м. Києва скасовано, прийнято нове, яким у позові відмовлено.
Позивач, не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати і залишити в силі рішення господарського суду м. Києва від 08.10.2015 у даній справі.
30.05.2016 через канцелярію Вищого господарського суду України представником позивача були подані доповнення до касаційної скарги, в яких скаржник підтримує доводи касаційної скарги.
Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Предметом даного спору є вимога позивача про визнання припиненою поруки за договором поруки №1-0099/13/38-Р від 29.03.2013 з наступними змінами, укладеного між ТОВ "Вест Ойл Груп" та ПАТ "Форум", з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 1 -0021/13/30-KL від 29.03.2013, укладеним між ПАТ "Форум" та МПП "ВК Імпекс".
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на те, що враховуючи невстановлення у договорі поруки строку дії поруки, а також настання 31.12.2013 кінцевого строку погашення МПП "ВК Імпекс" кредиту за вказаним кредитним договором, вимога відповідача про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором та договором поруки від 19.11.2014, направлена поза межами шестимісячного строку, встановленого у ч. 4 ст. 559 ЦК України, що свідчить про припинення поруки за договором поруки № 1-0099/13/38-Р. Крім того, позивач зазначив, що внаслідок укладення між відповідачем та третьою особою у справі додаткових договорів до кредитного договору № 1 -0021/13/30-KL від 29.03.2013, збільшився обсяг відповідальності позивача як поручителя за договором поруки № 1-0099/13/38-Р, що відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України також є підставою для припинення поруки за вказаним договором поруки.
Під час здійснення первісного розгляду даної справи, господарським судом міста Києва, з яким погодився Київський апеляційний господарський суд, вказаний позов був задоволений.
Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2015 рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до місцевого господарського суду.
За результатами нового розгляду даної справи, господарським судом першої інстанції позов був задоволений, оскільки суд повністю погодився із доводами позивача, викладеними в обґрунтування підстав позову.
Апеляційний господарський суд не погодився із рішенням місцевого господарського суду про задоволення позову, з підстав недоведення позивачем підстав позову про наявність обставин, визначених у ч.ч. 1 та 9 ст. 559 ЦК України, для припинення поруки за договором поруки №1-0099/13/38-Р, укладеним між позивачем та відповідачем, з урахуванням змін, внесених до нього договором №2 про внесення змін до кредитного договору, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. (ст. 554 ЦК України)
Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, і кредитором боржника.
Згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Виходячи з аналізу зазначеної правової норми, порука припиняється за дії двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання; ці зміни призвели, або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Зокрема, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України від 23.12.2014 у справі №916/101/14, від 24.06.2015 у справі 6-701цс15).
Тобто, закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності на це згоди поручителя та зумовленим такою зміною збільшенням обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпеченого порукою.
На зміну умов основного договору, унаслідок якої обсяг відповідальності не збільшується, згода поручителя не вимагається, і такі зміни не є підставою для застосування наслідків, передбачених ч. 1 ст. 559 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 05.02.2014 у справі № 6-160цс13).
Таким чином, для застосування наслідків ч. 1 ст. 559 ЦК України необхідно чітко встановити: чи зміни основного зобов'язання у зв'язку з укладенням договору про внесення змін № 2 від 27.12.2013 призвели до збільшення обсягу відповідальності поручителя чи ні.
Для з'ясування відповідальності поручителя потрібно провести порівняльний аналіз обсягу відповідальності, який було покладено на поручителя у зв'язку з укладенням банком та позичальником договору №1 до кредитного договору і згоду на укладення якого було надано поручителем, про що свідчить договір №1 про внесення змін до договору поруки та який обсяг відповідальності сторони визначили під час укладення договору про внесення змін № 2 до кредитного договору.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, згідно з умовами кредитного договору в редакції додаткового договору № 1, максимальна заборгованість позичальника за цим договором не може перевищувати кредитний ліміт в сумі 18 000 000,00 доларів США, та складається з субліміту 1 в розмірі 1 000 000,00 доларів США та субліміту 2 в розмірі 17 000 000,00 доларів США з кінцевим строком повернення 23.05.2013, а при настанні відкладальних обставин, визначених у цьому договорі, кінцевий термін повернення кредиту може відстрочуватися до 31.12.2019. Відповідно, графіки погашення заборгованості, а також відкладальні обставини, що впливають на кінцевий термін повернення остаточної суми заборгованості, встановлювалися саме з узгодженої сторонами кредитної лінії у сумі 18 000 000,00 доларів США.
Як встановив суд апеляційної інстанції, між банком та поручителем (відповідачем) 23.05.2013 був укладений договір про внесення змін №1 до договору поруки, в якому сторони погодили обсяг відповідальності поручителя у розмірі 18 000 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 31.12.2019 або протягом іншого строку/в інший термін дострокового погашення кредиту у випадках, передбачених кредитним договором.
Сервіси для юристів