Постанова ВГСУ від 01.04.2015 року у справі №927/1456/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року Справа № 927/1456/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В. Корсака - головуючого, М. Данилової (доповідача), Т. Данилової,за участю представників:позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)треті особи прокуратурине з'явились(про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) Томчук М.О. (посв. Від 01.08.2012р. № 000606)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 р.у справі№ 927/1456/14 господарського суду Чернігівської областіза позовомПрокурора Талалаївського району Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Обрій" LTDтретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаДержавної інспекції сільського господарства в Чернігівській областіпропро стягнення шкоди в розмірі 37 575,34 грн. та зобов'язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2014 Прокуратура Талалаївського району Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації звернулась до господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Обрій» LTD про стягнення шкоди в розмірі 37 575, 34 грн. та зобов'язання звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

В подальшому, позивачем подано заяву про уточнення позовної вимоги в частині зобов'язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки шляхом визначення ідентифікуючих ознак кожної з десяти земельних ділянок.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 04.11.2014 (суддя Кушнір І.В.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 (колегія суддів: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді Гончаров С.А,, Самсін Р.І.) позовні вимоги прокуратури Талалаївського району Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Обрій" LTD задоволено частково. Зобов'язано ТОВ Агрофірма "Обрій" LTD звільнити: самовільно зайняту земельну ділянку площею 1,4 га (ділянка №1), яка знаходиться за межами населеного пункту с. Чернецьке Талалаївського району на території Чернецької сільської ради Талалаївського району та, згідно схеми поділу земельних часток (паїв) колишнього КСП "14 річчя Жовтня", межує з розпайованими земельними ділянками №244 (кадастровий номер 7425385000:06:001:0298 площею 2,998 га), №245 (кадастровий номер 7425385000:06:001:0299 площею 3,0062 га), №246 (кадастровий номер 7425385000:06:001:0300 площею 3,0021 га), №270 (кадастровий номер 7425385000:06:001:0324 площею 2,9997 га), №271 (кадастровий номер 7425385000:06:001:0325 площею 2,9997 га); самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,7 га (ділянка №2), яка знаходиться за межами населеного пункту с. Чернецьке Талалаївського району на території Чернецької сільської ради Талалаївського району та, згідно схеми поділу земельних часток (паїв) колишнього КСП "14 річчя Жовтня", межує з розпайованими земельними ділянками №495 (кадастровий номер 7425385000:06:001:0554 площею 2,8375 га), польовою дорогою з боку ділянки №606 (кадастровий номер 7425385000:06:001:0666 площею 2,9223 га);??самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,7 га (ділянка №3), яка знаходиться за межами населеного пункту с. Чернецьке Талалаївського району на території Чернецької сільської ради Талалаївського району та, згідно схеми поділу земельних часток (паїв) колишнього КСП "14 річчя Жовтня", межує з розпайованими земельними ділянками №281 (кадастровий номер 7425385000:06:001:0335 площею 3,0027 га), №282 (кадастровий номер 7425385000:06:001:0336 площею 2,9992 га);?самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,7 га (ділянка №4), яка знаходиться за межами населеного пункту с. Чернецьке Талалаївського району на території Чернецької сільської ради Талалаївського району та, згідно схеми поділу земельних часток (паїв) колишнього КСП "14 річчя Жовтня", межує з розпайованими земельними ділянками №279 (кадастровий номер 7425385000:06:001:0333 площею 3,0039 га), проектною польовою дорогою з боку ділянки №344 (кадастровий номер 7425385000:06:001:0398 площею 2,987 га); самовільно зайняту земельну ділянку площею 1,0 га (ділянка №5), яка знаходиться за межами населеного пункту с. Чернецьке Талалаївського району на території Чернецької сільської ради Талалаївського району та, згідно схеми поділу земельних часток (паїв) колишнього КСП "14 річчя Жовтня", межує з розпайованими земельними ділянками №376 (кадастровий номер 7425385000:06:001:0431 площею 2,9985 га), №377 (кадастровий номер 7425385000:06:001:0432 площею 2,9993 га); самовільно зайняту земельну ділянку площею 1,0 га (ділянка №6), яка знаходиться за межами населеного пункту с. Чернецьке Талалаївського району на території Чернецької сільської ради Талалаївського району та, згідно схеми поділу земельних часток (паїв) колишнього КСП "14 річчя Жовтня", межує з розпайованими земельними ділянками №565 (кадастровий номер 7425385000:06:001:0625 площею 2,9267 га), №566 (кадастровий номер 7425385000:06:001:0626 площею 2,9436 га); самовільно зайняту земельну ділянку площею 1,0 га (ділянка №7), яка знаходиться за межами населеного пункту с. Чернецьке Талалаївського району на території Чернецької сільської ради Талалаївського району та, згідно схеми поділу земельних часток (паїв) колишнього КСП "14 річчя Жовтня", межує з розпайованими земельними ділянками №530 (кадастровий номер 7425385000:06:001:0590 площею 3,0014 га), №531 (кадастровий номер 7425385000:06:001:0591 площею 3,001 га); самовільно зайняту земельну ділянку площею 1,0 га (ділянка №8), яка знаходиться за межами населеного пункту с. Чернецьке Талалаївського району на території Чернецької сільської ради Талалаївського району та, згідно схеми поділу земельних часток (паїв) колишнього КСП "14 річчя Жовтня", межує з розпайованими земельними ділянками №534 (кадастровий номер 7425385000:06:001:0594 площею 3,0028 га), №535 (кадастровий номер 7425385000:06:001:1606 площею 3,0027 га); самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,9 га (ділянка №9), яка знаходиться за межами населеного пункту с. Чернецьке Талалаївського району на території Чернецької сільської ради Талалаївського району та, згідно схеми поділу земельних часток (паїв) колишнього КСП "14 річчя Жовтня", межує з розпайованими земельними ділянками №538 (кадастровий номер 7425385000:06:001:0598 площею 3,0019 га), №539 (кадастровий номер 7425385000:06:001:0599 площею 3,0019 га); самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,8 га (ділянка №10), яка знаходиться за межами населеного пункту с. Чернецьке Талалаївського району на території Чернецької сільської ради Талалаївського району та, згідно схеми поділу земельних часток (паїв) колишнього КСП "14 річчя Жовтня", межує з розпайованими земельними ділянками №603 (кадастровий номер 7425385000:06:001:0663 площею 3,0008 га), №604 (кадастровий номер 7425385000:06:001:0664 площею 3,0008 га). Стягнуто з ТОВ Агрофірма "Обрій" LTD судовий збір в розмірі 1218 грн. В решті позову в частині стягнення 37575, 34 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, відмовлено. Стягнуто з Чернігівської обласної державної адміністрації судовий збір в розмірі 1827 грн.

Прокуратура міста Києва звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 04.11.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 у справі № 927/1456/14 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельних ділянок у розмірі 37 575,34 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. В іншій частині просить судові акти залишити без змін.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, зокрема, порушено норми статей 43 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.125, 126, 211 Земельного кодексу України, ст. 1166 Цивільного кодексу України, неповно з'ясували обставини справи, належним чином не перевірили та не надали оцінки розрахунку розміру шкоди, нарахованої відповідно до Методики визначення розміру шкоду, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні касаційної інстанції 01.04.2015 р., представника прокуратури, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 04.06.2014-19.06.2014 посадовими особами Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області на підставі наказу Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області № 459 від 29.05.2014 та направлення № 434 від 29.05.2014 проведено планову перевірку дотримання вимог земельного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Обрій" LTD при використанні земельних ділянок на території Талалаївського району. Складено відповідний акт перевірки № 155 від 19.06.2014, яким встановлено, що відповідачем, в порушення статей 125, 126 Земельного кодексу України, самовільно, для товарного сільськогосподарського виробництва, без наявності правовстановлюючих документів, здійснюється використання земельних ділянок історико-культурного призначення площею 9,2 га на території Чернецької сільської ради.Вказаний акт направлено генеральному директору відповідача, Сердюку В.І., який його отримав.

Під час проведення перевірки обстежено 10 земельних ділянок загальною площею 9,2 га, складено акти їх обстеження (№№40 - 49 від 19.06.2014), відповідно до яких самовільно зайняті земельні ділянки знаходяться між орендованими земельними частками (паями) громадян, що використовує Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Обрій" LTD відповідно заключених та зареєстрованих договорів оренди.

Генеральному директору ТОВ Агрофірма «Обрій» LTD надано припис №000172 від 19.06.2014 про усунення виявленого порушення та складено протокол про адміністративне правопорушення №000448 від 19.06.2014.

19.06.2014 управлінням контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №73, згідно з якою Сердюк В.І. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Загальна сума шкоди, відповідно до розрахунків розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок (за межами населеного пункту), складених 19.06.2014 окремо по кожній з 10 самовільно зайнятих земельних ділянок складає 37575,34грн.

30.07.2014 на підставі наказу Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області № 692 від 15.07.2014, направлення № 656 від 15.07.2014, головним спеціалістом - державним інспектором відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства Управління контролю за використанням та охороною земель, проведено позапланову перевірку дотримання вимог земельного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Обрій" LTD. За результатами даної перевірки складено акт перевірки №26 від 30.07.2014, відповідно до якого порушення вимог земельного законодавства щодо самовільного використання 10 ділянок історико-культурного призначення не усунуто, вимоги припису № 000172 від 19.06.2014 не виконано. Копія акту перевірки направлена генеральному директору ТОВ Агрофірма "Обрій" LTD Сердюку В.І. та отримана ним. Крім цього, Генеральному директору відповідача вручено припис №000180 від 30.07.2014 про усунення виявленого порушення та складено протокол про адміністративне правопорушення №000452 від 30.07.2014.

30.07.2014 управлінням контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 118, відповідно до якої Сердюка В.І. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 188-5 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням ТОВ Агрофірма «Обрій» LTD земельного законодавства щодо самовільного використання земельних ділянок історико-культурного призначення, не усуненням відповідних порушень відповідачем та спричиненням внаслідок цього шкоди, в результаті чого прокурор звернувся із даним позовом до суду про стягнення шкоди в розмірі 37575,34 грн. та зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняті земельні ділянки історико-культурного призначення.

В частині задоволення позовних вимог щодо звільнення ТОВ Агрофірма "Обрій" LTD самовільно зайнятих земельних ділянок, прийняті судові акти позивачем не оспорюються, а тому правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій в цій частині судом касаційної інстанції не перевіряється.

Стосовно відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача шкоди в розмірі 37 575,34 грн. колегією суддів зазначається наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заявляючи позовні вимоги про відшкодування шкоди, позивачем зазначено, що спірні земельні ділянки віднесено до земель історико-культурного призначення рішенням третьої сесії двадцять другого скликання Талалаївської районної ради народних депутатів від 25.05.1995.

Пославшись на ч. 4 ст. 2 Земельного кодексу України від 18.12.1990, чинного на момент прийняття вищевказаного рішення, відповідно до якої віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої проводилось органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення, місцевий господарський суд зазначив, що землі історико-культурного призначення не можуть передаватися у власність чи користування. Віднесення земель саме до історико-культурних на момент прийняття вищевказаного рішення можливе шляхом затвердження проекту саме землеустрою (а не роздержавлення) і з одночасним прийняттям рішення про створення об'єкту історико-культурного призначення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача шкоди в розмірі 37 575,34 грн., місцевий господарський суд, з яким повністю погодився апеляційний господарський суд, з посиланням на ст. 1172 Цивільного кодексу України, ст.10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", ст.2 Указу Президента України від 10.11.1994 № 666/94 "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва", наказ Держкомзему України від 15.03.1995 № 18 "Про затвердження тимчасового порядку проведення робіт по видачі державних актів колективним сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, на право колективної власності на землю", п. 3.4. Рекомендацій по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджених 15.05.1992 Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством сільського господарства і продовольства України та Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва України, п. 2, п. 7 наказу Держкомзему України від 15.03.1995 №18 "Про затвердження тимчасового порядку проведення робіт по видачі державних актів колективним сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, на право колективної власності на землю" (який втратив чинність 09.04.2003), прийшов до висновку, що рішення Талалаївської районної ради народних депутатів від 25.05.1995 в частині визначення спірних земельних ділянок землями історико-культурного призначення прийняте з порушенням норм ч. 4 ст. 2 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (чинного на момент прийняття даного рішення), а тому воно не може бути прийняте в якості доказу законного віднесення спірних земельних ділянок до земель історико-культурного призначення.

Крім цього, судами зазначено про не надання позивачем інших належних доказів (рішень, прийнятих в установленому чинним на момент їх прийняття законодавством порядку) про віднесення спірних земельних ділянок до земель історико-культурного призначення та пославшись на наявну в матеріалах довідку наукового співробітника відділу археології Чернігівського історичного музею, письмові пояснення директора КП "Чернігівський науково-методичний центр охорони культурної спадщини", ч. 1 ст. 75 Земельного кодексу України від 18.12.1990, ст. 53 Земельного кодексу України від 25.10.2001, ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 №1805-ІІІ, постанову Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760, господарські суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що позивачем також не доведено факт знаходження на спірних земельних ділянках пам'яток культурної спадщини.

Також, пославшись на ст. 12 Закону України "Про державну статистику" ч. 1 ст. 22, 97 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990, ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України від 25.10.2001, ч.ч. 1,2,4 ст.55 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 N858-IV, ч. 1 ст. 193, 194, 202 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини", ч. 2 ст. 54 чинного Земельного кодексу України від 25.10.2001, господарські суди прийшли до висновку про не доведення позивачем факту неправомірних дій відповідача у вигляді самовільного зайняття земельних ділянок саме історико-культурного призначення та факту заподіяння відповідачем шкоди державі самовільним зайняття земельних ділянок саме історико-культурного призначення з огляду на відсутність доказів створення охоронних зон навколо земельних ділянок та об"єктів, що на них знаходяться, не доведення факту визначення і можливості виступати спірних земельних ділянок саме в якості земельних ділянок історико-культурного призначення шляхом встановлення та винесення в натуру на місцевість їх меж, встановлення їх певного місця розташування та площі, і їх реєстрації саме як земельних ділянок історико-культурного призначення шляхом внесення зазначеної ідентифікуючої інформації до Державного земельного кадастру.

Судами попередніх інстанцій зазначено про те, що самовільне зайняття спірних земельних ділянок відбулося з вини держави в особі її уповноважених органів, які не віднесли законним рішенням спірні земельні ділянки саме до земель історико-культурного призначення; не внесли розташовані на цих ділянках об'єкти до Державного реєстру нерухомих пам'яток України з виготовленням облікової документації; не встановили навколо цих об'єктів та земельних ділянок, на яких ці об'єкти розташовані, охоронні зони та відповідні охоронні дошки (знаки); не ідентифікували спірні земельні ділянки шляхом встановлення та винесення в натуру на місцевість меж з встановленням відповідних межових знаків, а також встановлення їх певного місця розташування та площі, і їх реєстрації саме як земельних ділянок історико-культурного призначення шляхом внесення зазначеної ідентифікуючої інформації до Державного земельного кадастру; не ідентифікували земельні ділянки, які розпайовувалися та передавалися у власність фізичним особам, і серед яких знаходилися спірні земельні ділянки, шляхом виділення на місцевості їх меж з встановленням відповідних межових знаків.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позову в частині стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, у розмірі 37 575,34 грн.