ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2015 року Справа № 910/11401/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіГончарука П.А.,суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіСтратієнко Л.В.,за участю представників сторін від позивачаДіхтяренко О.М.,від відповідача 1Бухеника І.Б.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 рокуу справі№ 910/11401/14 Господарського суду міста Києваза первісним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Метробудкомплект"до1. Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" 2. Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз"пророзірвання договору та зобов'язання вчинити діїта за зустрічним позовомДержавного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Метробуд-комплект"простягнення 8922846,61 грн та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Метробудкомплект" (далі - позивач, ТОВ "Метробудкомплект") звернулось до господарського суду з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (надалі - відповідач 1, ДТГО "Львівська залізниця") та Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" (надалі - відповідач 2), у якому вважаючи, що різке падіння курсу гривні до іноземних валют та проведення антитерористичної операції на території Луганської області, де знаходиться залучений виконавець підрядних робіт - ПАТ "Луганськтепловоз", є істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору фінансового лізингу, просило на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) розірвати договір №Л/Т-10585/НЮ про надання послуг по модернізації тепловозів серії 2М62У з використанням нової силової установки від 12.10.2010 року, що був укладений між позивачем та відповідачем 1, а також спонукати відповідача 2 видати наказ, яким зобов'язати ДТГО "Львівська залізниця" вчинити дії щодо розірвання договору.
Заперечуючи проти позову ДТГО "Львівська залізниця" звернулася із зустрічним позовом, в якому посилаючись на порушення позивачем за первісним позовом взятих на себе зобов'язань за додатковою угодою № 1 від 25.02.2013 року щодо повернення тепловозів з модернізації для слідування в депо прописки протягом червня 2014 року, що відповідно до п. 6.11 договору є підставою для повернення замовнику авансового платежу з урахуванням індексу інфляції та штрафу у розмірі 5 % від суми договору, просила суд стягнути з ТОВ "Метробудкомплект" 8871747,56 грн, з яких: 3614995,16 грн, сплачений авансовий платіж на виконання ремонтних робіт з урахуванням індексу інфляції, штраф у розмірі 3256725,40 грн, та 2000000,00 грн, що були сплаченого залізницею за роботи по розробці технічної документації та модернізації двох тепловозів; зобов'язати ТОВ "Метробудкомплект" повернути залізниці тепловози серії 2М62У № 0294, № 0293, передані на модернізацію згідно з актами приймання тепловозів форми № ЗРУ-1 від 08.02.2011 року № 1-А, № 1-Б від 10.03.2011 року № 2-А, № 2-Б, включно з усіма вузлами і документами, найменування, стан і кількість яких зазначено у вказаних актах приймання тепловозів та зобов'язання ТОВ "Метробудкомплект" за власний рахунок привести тепловози до технічного стану, в якому вони перебували в момент передачі на модернізацію згідно з актами тепловозів форми № ЗРУ-1 від 08.02.2011 року № 1-А, № 1-Б від 10.03.2011 року № 2-А, № 2-Б.
01.09.2014 року позивач за зустрічним позовом подав заяву про збільшення позовних вимог, просив стягнути 36660994 грн, сплаченого авансового платежу на виконання ремонтних робіт з урахуванням індексу інфляції.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2014 року у справі № 910/11401/14 (суддя Митрохіна А.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Кропивної Л.В., суддів: Руденко М.А., Смірнової Л.Г.), первісний позов задоволено частково, розірвано договір № Л/Т-10585/НЮ про надання послуг по модернізації тепловозів серії 2М62У з використанням нової силової установки від 12.10.2010 року. В іншій частині первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
У касаційній скарзі ДТГО "Львівська залізниця", посилаючись на порушення норм ч. 2 ст. 652, ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України та ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині задоволення первісного позову та відмови в задоволенні зустрічного позову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов повністю.
31.03.2015 року представник ДТГО "Львівська залізниця" подав додаткові пояснення, в яких зазначив, що відповідно до ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, який в матеріалах справи відсутній.
Представник ТОВ "Метробудкомплект" в судовому засіданні подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити без змін рішення попередніх інстанцій, як такі, що ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права. ТОВ "Метробудкомплект" вважає, що ДТГО "Львівська залізниця" не довела виконання договору щодо перерахування авансу, а п. 6.11 договору, який встановлює обов'язок повернути аванс, не може бути застосований, оскільки відповідно до ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 12.10.2010 року між ТОВ "Метробудкомплект" (виконавець) та ДТГО "Львівська залізниця" (замовник) був укладений договір № Л/Т-10-585/НЮ про надання послуг по модернізації тепловозів серії 2М62У з використанням нової силової установки (надалі - договір), відповідно до якого виконавець зобов'язувався надати замовнику послуги з модернізації 70 тепловозів магістральних серії 2М62У з використанням нової силової установки згідно з технічними вимогами "Модернізація тепловоза магістральної серії 2М62У (2М62) силовою установкою", затвердженими Науково-технічною радою Укрзалізниці 09.12.2009 року, на коліях ремонтного заводу, залученого виконавцем до надання послуг у якості субвиконавця, протягом серпня 2010 року - грудня 2015 року.
Відповідно до протоколу узгодження договірної ціни (додаток № 2 до договору) загальна вартість надання послуг для одного тепловоза серії 2М62У становить - 32567524,01 грн, а загальна сума договору становить - 227726680,70 грн.
На виконання умов договору ДТГО "Львівська залізниця" передало ТОВ "Метробудкомплект" на модернізацію два тепловози серії 2М62У, а саме: № 0294 згідно з актом приймання секції тепловоза серії 2М62У № 0294 "А" за формою № ЗРУ-1 від 08.02.2011 року № 1-А та актом приймання секції тепловоза серії 2М62У № 0294 "Б" за формою № ЗРУ-1 від 08.02.2011 року № 1-Б; № 0293 згідно з актом приймання секції тепловоза серії 2М62У № 0293 "А" за формою № ЗРУ-1 від 10.03.2011 року № 2-А та актом приймання секції тепловоза серії 2М62У № 0293 "Б" за формою № ЗРУ від 10.03.2011 року № 2-Б. Згідно з цих актів тепловози були відправлені на ремонт ПАТ "Ліганськтепловоз", яке було залучено ТОВ "Метробудкомплект" за договором з ТОВ "Промтранс", як субвиконавець відповідно до п. 3.2.1 договору.
Відповідно до п. 8.1 договору сторони погодили, що в разі виникнення форс мажорних обставин (паводків, землетрусів, воєнних дій, блокад та ін.) вони звільняються від виконання своїх зобов'язань на час дії зазначених обставин. Форс-мажор автоматично продовжує строк виконання зобов'язань за цим Договором на період дії такого форс-мажору. У разі, коли дія зазначених обставин триває більше, як 60 днів, кожна із сторін має право на розірвання договору і не несе відповідальності за таке розірвання за умови, що вона повідомить про це іншу сторону не пізніше як за 5 днів до розірвання.
Задовольняючи первісний позов про розірвання договору на підставі ч. ст. 652 ЦК України, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що значне зниження курсу гривні по відношенню до основних валют є істотною зміною обставин. Суд виходив з того, що така зміна обставин зумовлена причинами, які позивач не міг усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від нього вимагаються. Зважаючи на "специфіку робіт, виконання яких передбачено умовами укладеного між сторонами договору, якою зумовлено необхідність придбання позивачем комплектуючих виробів і матеріалів, виробниками яких є нерезиденти України та здійснення розрахунків з контрагентами в іноземній валюті та з огляду на те, що вартість іноземної валюти значно перевищує вартість іноземної валюти на момент укладення спірного", суд дійшов висновку, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону - відповідача того, на що він розраховував при укладенні договору. При цьому, суд також відзначив, що з договору не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона - ТОВ "Метробудкомплект".
Крім того, задовольняючи первісний позов про розірвання договору, суди виходили також з того, що проведення антитерористичної операції відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014, Законів України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 року № 1126-VII, "Про оборону" від 06.12.1991 року № 1932-XII, "Про часткову мобілізацію" від 06.05.2014 року № 1240-VII свідчить про існування в державі особливого періоду та неможливість виконання позивачем зобов'язання з незалежних від нього причин (форс-мажор), що є підставою для розірвання договору відповідно до п. 8.1 цього договору.
В задоволенні первісних позовних вимог про зобов'язання Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" видати наказ, яким зобов'язати ДТГО "Львівська залізниця" вчинити дії щодо розірвання договору, суд відмовив, оскільки такі вимоги суперечать ст. 19 Конституції України, якою встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що підстави для повернення авансу та сплати штрафних санкцій відсутні, оскільки частину передбачених договором робіт по модернізації було виконано, і виконавець відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) не несе господарсько-правову відповідальність, оскільки виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок форс-мажорних обставин. В стягненні 2000000,00 грн вартості сплаченого платежу по розробці технічної документації модернізації рухомого складу суд відмовив, посилаючись на те, що роботи по розробці технічної документації проекту модернізації тепловоза на суму 2000000,00 грн були фактично виконані, що встановлено у рішенні Господарського суду міста Києва від 13.10.2011 року у справі № 8/406 за позовом ДТГО "Львівська залізниця" до ТОВ "Метробудкомплект". В задоволенні зустрічних позовних вимог про зобов'язання ТОВ "Метробудкомплект" повернути залізниці тепловози серії 2М62У № 0294, № 0293, які були передані на модернізацію, та привести тепловози серії 2М62У № 0294, № 0293 до технічного стану, в якому вони перебували в момент передачі на модернізацію, суд відмовив, оскільки передані на модернізацію тепловози фактично знаходяться на території ПАТ "Луганськтепловоз" і в "державі зараз існує особливий період".
Суд апеляційної інстанції також погодився з висновками місцевого господарського суду про відмову в зустрічному позові, але дещо з інших мотивів. Київський апеляційний господарський суд, керуючись ч. 4 ст. 849 та ч. 1 ст. 855 ЦК України та зважаючи на недоведеність обставин, за яких підрядник не має права вимагати плати за роботу, та відсутність доказів відмови замовника від договору підряду, дійшов висновку, що залізниця не має права вимагати від відповідача за зустрічним позовом повернення авансового платежу та платежів, здійснених за розробку технічної документації та тепловозів серії 2М62У № 0294, № 0293, які були передані на модернізацію, а також зобов'язання за власний рахунок привести тепловози серії 2М62У № 0294, № 0293 до технічного стану, в якому вони перебували в момент передачі. З мотивами суду першої інстанції відмови у стягненні штрафу з відповідача за зустрічним позовом у зв'язку з існуванням форс-мажорних обставин апеляційний суд погодився.
Вищий господарський суд України з такими висновками судів не може погодитися з таких підстав.
Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 652 ЦК України, на підставі якої пред'явлено цей позов, передбачає можливість розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Розірвання договору з цієї підстави на вимогу заінтересованої сторони в судовому порядку можливе за наявності одночасно чотирьох умов, зазначених у ч. 2 ст. 652 ЦК України, а саме:
1) в момент укладення договору сторони керувались тим, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Сервіси для юристів