ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2017 року Справа № 916/2468/16 Вищий господарський суд України у складі колегії:
Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Бондар С.В., Васищака І.М.,за участю представників сторін позивача -Чорний О.В., відповідача - не з'явився, третіх осіб - Костюк К.О., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РАФ-ПЛЮС''на постановуОдеського апеляційного господарського суду від13.12.2016та на рішенняГосподарського суду Одеської областівід26.10.2016у справі № 916/2468/16за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "РАФ-ПЛЮС"до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного територіального управління юстиції в Одеській області Державне підприємство "Сетам" Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль"прозобов'язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "РАФ-ПЛЮС" (далі - ТОВ "РАФ-ПЛЮС") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Головного територіального управління юстиції в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії, а саме зобов'язати Головне територіальне управління юстиції в Одеській області провести оцінку вартості нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 33-Б, що є предметом реалізації у межах проведення електронних торгів та належить на праві приватної власності ТОВ "РАФ-ПЛЮС".
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.09.2016 порушено провадження у справі №916/2468/16 за позовом ТОВ "РАФ-ПЛЮС" до Головного територіального управління юстиції в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ДП "Сетам" про зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.10.2016 залучено до участі у справі №916/2468/16 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль".
Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Оборотова О.Ю.) від 26.10.2016 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Ярош А.І. - головуючий суддя, судді Лисенко В.А., Гладишева Т.Я.) від 13.12.2016 рішення місцевого господарського суду від 26.10.2016 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 та рішенням Господарського суду Одеської області від 26.10.2016, ТОВ "РАФ-ПЛЮС" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України та норми процесуального права - ст.ст. 21, 24 ГПК України.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.02.2017 касаційну скаргу ТОВ "РАФ-ПЛЮС" прийнято до провадження та призначено на 01.03.2017.
ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" подало до суду заперечення на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ТОВ "РАФ-ПЛЮС", а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 та рішенням Господарського суду Одеської області від 26.10.2016 з даної справи залишити без змін.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Одеської області від 05.01.2016 у справі №916/3223/15 позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" до ТОВ "РАФ-ПЛЮС" про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено у повному обсязі. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №010/15-29/07-337 від 19.06.2007, укладеним між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" та Шаталовим І.В., на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" у сумі 244783,63 долара США та 899473 грн. 86 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, укладеним між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "РАФ-ПЛЮС", а саме на нерухоме майно - нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 33-Б, які в цілому складаються з нежитлових будівель літ. "П, "О, загальною площею 1743 кв. м. та належить на праві приватної власності ТОВ "РАФ-ПЛЮС". Визначено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом застосування процедури продажу встановленого ст. 41 Закону України "Про іпотеку", а саме шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" за стартовою ціною 4 320 000,00 грн.
На виконання рішення Господарського суду Одеської області від 05.01.2016 у справі №916/3223/15, Господарським судом Одеської області 26.01.2016 видано відповідний наказ, який в подальшому був пред'явлений стягувачем до виконання і постановою відділу примусового виконання рішення виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 03.03.2016 відкрито виконавче провадження № 50388582. Предметом даного виконавчого провадження є реалізація предмету іпотеки шляхом застосування процедури продажу встановленою ст.41 Закону України "Про іпотеку" за договором іпотеки, укладеним між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "РАФ-ПЛЮС"', а саме, нерухомого майна розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 33-Б, яке в цілому складається з нежитлових будівель літ. "П, "О, загальною площею 1743 кв. м. та належить на праві приватної власності ТОВ "РАФ-ПЛЮС"' за стартовою ціною 4 320 000,00 грн.
Відповідно до офіційного веб-порталу Державного підприємства "Сетам", датою та часом проведення електронних торгів, предметом яких є реалізація предмету іпотеки майна ТОВ "РАФ-ПЛЮС", є - 07.09.2016 о 9:00, дата закінчення торгів 09.09.2016, стартова ціна - 4 320 000,00 грн.
ТОВ "РАФ-ПЛЮС" посилаючись на те, що на момент проведення електронних торгів, з реалізації іпотечного майна, призначених на 07.09.2016, сплив 6-місячний строк оцінки вказаного майна (вартість майна була встановлена висновком судово-оціночної експертизи №488, складеного 27.11.2015), і державним виконавцем в супереч ч.5 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" повторно не було проведено оцінку майна, що є об'єктом реалізації на електронних торгах, звернувся з даним позовом предметом якого є вимога про зобов'язання Головного територіального управління юстиції в Одеській області провести оцінку вартості нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 33-Б, що є предметом реалізації у межах проведення електронних торгів та належить на праві приватної власності ТОВ "РАФ-ПЛЮС".
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У розмінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для відновлення порушеного права і припинення дій, які порушують таке право.
Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлюються способи захисту цивільних прав та інтересів судом, а саме: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Наведений у ч.2 ст. 16 ЦК України перелік способів захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпним.
Застосування конкретного способу захисту права залежить як від захисту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Захист порушеного права має бути ефективним. (Лист Верховного Суду України від 01.04.2014 "Аналіз Верховного суду України щодо практики застосування судами ст. 16 цивільного кодексу України").
Відповідно до абз. 2 п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).
Сервіси для юристів