Постанова ВГСУ від 01.03.2017 року у справі №911/4314/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 911/4314/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМачульського Г.М. (доповідача), Коробенка Г.П., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід05.12.2016у справі№911/4314/15Господарського судуКиївської областіза позовомДержавного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лігена"простягнення суми

за участю

- позивача:Юрченко Н.П. (довіреність від 03.01.2017),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись в суд з даним позовом, Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - позивач) просило з урахуванням уточнення позовних вимог стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лігена" (далі - відповідач) 71 200,00 грн. штрафу за період з 21.09.2014 по 31.03.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 24.07.2014 № 80.1-14/1-9 щодо подання позивачу довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності у строк визначений договором.

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.09.2016 (суддя Подоляк Ю.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді Майданевич А.Г., Сулім В.В.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 35 600,00 грн. штрафу, в іншій частині позовних вимог відмовлено, розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вищевказані судові рішення та прийняти нове, про задоволення позову повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не використав наданого законом процесуального права на участь свого представника у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 24.07.2014 між позивачем (балансоутримувач) та відповідачем (орендар) було укладено договір № 80.1-14/1-9 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, відповідно до умов п. 1.1 якого, у зв'язку з наданням відповідачу в оренду приміщення №№ 105, 106 та 107, що знаходяться на 1-му поверсі будівлі готелю позивача, загальною площею 46,20 кв.м, з метою розміщення кафе, позивач надає, а відповідач отримує послуги визначені п.п. 1.1.1 договору.

Згідно п. 8 таблиці № 1 п.п. 1.1.1 договору оплата витрат на підтримання в належному стані території прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території позивача, обслуговування внутрішньо портових доріг та під'їзних шляхів, приміщень загального користування здійснюються щомісячно у розмірі 5 відсотків від чистого доходу, отриманого від діяльності в орендованому майні на підставі довідки про доходи.

Пунктом 2.2.1 договору передбачено, що відповідач зобов'язується щомісяця до 5-го числа місяця, наступного за звітним, надавати в бухгалтерію позивача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності відповідача на території позивача за звітний місяць та своєчасно здійснювати розрахунки за договором.

Відповідно до п. 4.3 договору в разі несвоєчасного надання довідки про чистий дохід, орендар зобов'язаний оплачувати позивачу штраф у розмірі 100,00 грн. без урахування ПДВ за кожний календарний день прострочення. Сплата здійснюється орендарем протягом 5 банківських днів після отримання рахунків.

Пунктами 6.1, 6.3 договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 22.12.2014. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця до закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на кожний наступний місяць.

Судами встановлено, що в порушення п. 2.2.1 договору відповідач своєчасно не подавав в бухгалтерію позивача довідки про чистий дохід, отриманий від своєї діяльності на території балансоутримувача, у зв'язку з чим позивач листом від 22.06.2015 № 14-22-252 звернувся до відповідача, у якому посилаючись на п. 4.3 договору просив оплатити відповідну суму штрафу за несвоєчасне надання довідок про чистий дохід. Даний лист згідно повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач одержав 30.06.2015, але залишив його без задоволення.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про часткове задоволення позову мотивував тим, що нарахування позивачем штрафу за порушення відповідачем договірних зобов'язань, є правомірним, проте суд зменшив на 50 відсотків розмір штрафу у зв'язку з наявністю виняткового випадку, який є підставою для зменшення штрафних санкцій відповідно до вимог законодавства.

Між тим, з висновками судів погодитись не можна виходячи з наступного.

Частково задовольняючи позов місцевий господарський суд, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, своє рішення мотивував тим, що оскільки із позовом позивач звернувся у суд 21.09.2015, та виходячи із того, що первісні позовні вимоги про стягнення штрафу за період із 06.08.2014 по 20.09.2014 були заявлені хоч і з пропуском строку позовної давності, але щодо стягнення штрафу за період із 21.09.2014 по 31.03.2015 позивач звернувся у суд у межах позовної давності, то відповідно ці вимоги підлягають задоволенню із зменшенням розміру штрафу.

Відповідно до приписів статті 261 частини 5-ї Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Судами встановлено, що за умовами укладеного між сторонами договору відповідач зобов'язується щомісяця до 5-го числа місяця, наступного за звітним, надавати в бухгалтерію позивача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності відповідача на території позивача за звітний місяць та своєчасно здійснювати розрахунки за договором.

Отже у спірних правовідносинах перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно із положеннями статті 258 ч.2 п.1 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Положеннями статті 549 цього кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3).