ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2017 року Справа № 910/8272/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Корсака В.А.розглянувши матеріали касаційної скаргиЖитлово-будівельного кооперативу "Маяк-5", м. Київна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 рокуу справі господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго", м. КиївдоЖитлово-будівельного кооперативу "Маяк-5", м. Київза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаКомунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр", м. Київпростягнення 83 546, 32 грн.
за участю представників
позивача: Гаркавенко С.В.,
відповідача: Кобилецький В.В.,
третьої особи: не з'явився
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі за текстом - ПАТ "Київенерго") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до житлово-будівельного кооперативу "Маяк-5" (далі за текстом - ЖБК "Маяк-5") про стягнення 83 546, 32 грн., з яких: 39 296, 54 грн. основного боргу, 3 114, 64 грн. 3 % річних, 41 135, 14 грн. інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору № 101-0160 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 22.03.1999 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.06.2016 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр".
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.08.2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що спірна заборгованість за теплову енергію у розмірі 39 296, 54 грн. є різницею між можливими фактичними витратами на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання) та фактичними нарахуваннями згідно з затвердженими для населення тарифами (тобто різниця в тарифах), відшкодування якої здійснюється щорічно у вигляді субвенцій за рахунок державного бюджету, а тому задоволення позову призведе до подвійного стягнення з відповідача відшкодованої суми за рахунок державного бюджету, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення основної суми боргу та нарахованих на нього інфляційних втрат та 3 % річних необхідно відмовити.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 року рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2016 року було скасовано та прийнято нове рішення, яким позов ПАТ "Київенерго" задоволено: присуджено до стягнення з ЖБК "Маяк-5" на користь ПАТ "Київенерго" основний борг в сумі 39 296, 54 грн., 3 % річних в сумі 3 114, 64 грн., інфляційних втрат в сумі 41 135, 14 грн. та судовий збір.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано обов'язковістю виконання умов укладеного сторонами Договору, у зв'язку з чим нарахована на підставі Договору № 101-0160 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 22.03.1999 року та не сплачена сума заборгованості, з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних, підлягає стягненню з відповідача незалежно від наявності субвенцій.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ЖБК "Маяк-5" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 року та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2016 року.
ПАТ "Київенерго" відзиву на касаційну скаргу подано не було.
В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 року - скасувати та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2016 року, а представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Третю особу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вона не скористалась передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.03.1999 року акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (назву якої змінено на ПАТ "Київенерго") (енергопостачальна компанія) та ЖБК "Маяк-5" (абонент) укладено Договір № 101-0160 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі за текстом - Договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до п. 2.2.1 Договору енергопостачальна компанія зобов'язана постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.
Згідно з п. п. 2.3.1 - 2.3.2 Договору абонент зобов'язаний додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору.
За приписами п. 5.5 Договору при відсутності приладів обліку або виходу його з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена абоненту, визначається енергопостачальною компанією як виняток - розрахунковим способом.
В п. 2 Додатку № 4 до Договору сторони погодили, що абонент щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 3 за адресою: вул. Щекавицька, буд. 37 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.
Відповідно до п. 3 Додатку № 4 сплату за вказаним в п. 2 цього Додатку документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця; при цьому, в разі якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно Додатку № 1 до Договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками (п. 3.1 Додатку № 4).
Згідно з п. 3.5 Додатку № 4 до Договору у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього Додатку) енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожен день просрочення платежу по день фактичної оплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством.
Положеннями п. п. 8.1, 8.2 Договору визначено, що цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999 року. Договір припиняє свою дію в випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення арбітражним судом; передбачених п. 6.4.1 Договору; ліквідації сторін.
Сервіси для юристів