Постанова ВГСУ від 01.03.2017 року у справі №908/1013/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 908/1013/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Вовка І.В., Стратієнко Л.В.,розглянувши касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Запорізькій області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2016у справі№ 908/1013/16 Господарського суду Запорізької області за позовомДержавної екологічної інспекції у Запорізькій областідотовариства з обмеженою відповідальністю "Агройл" простягнення 449 779,35 грн

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: Пузій О.В.,

В С Т А Н О В И В:

Державна екологічна інспекція у Запорізькій області звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агройл" про стягнення з останнього 449 779,35 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.07.2016, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2016 у справі №908/1013/16, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Державна екологічна інспекція у Запорізькій області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2016 та рішення господарського суду Запорізької області від 05.07.2016 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі розпорядження голови Мелітопольської районної державної адміністрації від 20.04.2006 року за №287 "Про затвердження технічної документації та передачу в оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Агройл" та від 15.12.2006 року за №881 "Про надання в оренду земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю "Агройл" між Мелітопольською районною державою адміністрацією (далі Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агройл" (далі Орендар) укладено низку договорів оренди земельних ділянок, копії яких є в матеріалах справи.

Слідчим Мелітопольського СВ ГУМВС України в Запорізькій області прийнято постанову про призначення перевірки від 08.08.2015, якою зокрема постановлено:

- призначити перевірку виконання вимог земельного законодавства за матеріалами перевірки Мелітопольської міжрайонної прокуратури, проведення якої доручити Державній екологічній інспекції в Запорізькій області;

- на вирішення спеціалістам Державної екологічної інспекції в Запорізькій області поставити питання дотримання земельного законодавства при самовільному використанні ТОВ "Агройл" земельних ділянок загальною площею 137,5663 га., розташованих на території Новопилипівської сільської ради Мелітопольського району, з метою встановлення суми завданих кримінальним правопорушенням збитків.

На виконання вищевказаної постанови слідчого від 08.08.2015 Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області у період: з 18.08.2015 по 19.08.2015 було проведено позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агройл", за результатами якої було складено акт. В акті перевірки зазначено про самовільне використання 7 земельних ділянок на території Новопилипівської сільської ради сільськогосподарського призначення для вирощування сільгосппродукції загальною площею 137,5663 га, а саме: відсутні договори оренди на ці земельні ділянки, що є порушенням ст.ст. 124, 125 Земельного кодексу України.

Внаслідок виявленого порушення Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області було винесено припис від 19.08.2015 року за №7, яким зобов'язано відповідача в установленому порядку отримати та надати до відділу ЕКПРМР документи, що підтверджують право власності чи право користування на 7 земельних ділянок на території Новопилипівської сільської ради сільськогосподарського призначення для вирощування сільгосппродукції загальною площею 137,5663 га.

Відповідно до "Методики визначення розмірів шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року за №963, розмір шкоди, заподіяної державі ТОВ "Агройл", внаслідок порушення природоохоронного законодавства визначено позивачем в сумі 449779,35 грн.

Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію від 29.09.2015 №2400/11 про сплату шкоди завданої державі в розмірі 449779,35 грн. внаслідок порушення природоохоронного законодавства, яка була залишена останнім без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, зазначив про те, що в підтвердження самовільного зайняття відповідачем семи земельних ділянок та як наслідок заподіяння збитків, позивачем надано Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами (далі Акт перевірки), складений державною екологічною інспекцією у Запорізькій області 19.08.2015, але зазначений Акт не є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки уповноваженим органом на проведення перевірки з питання самовільного зайняття земельних ділянок є Державна інспекція сільського господарства. Враховуючи те, що обов'язковим елементом правопорушення є наявність шкоди для встановлення якої в межах даного спору необхідно підтвердити факт самовільного зайняття земельних ділянок, то вказаний факт мав бути досліджений уповноваженим на це органом Державною інспекцією сільського господарства та закріплений у відповідних документах, зокрема, акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства, що складений у законній формі згідно галузевого підзаконного акта Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України за №132 від 25.02.2013, про що було вірно зазначено судом першої інстанції. При цьому суди зазначили проте, що зміст Акту перевірки від 19.08.2015 позбавляє можливості ідентифікувати, які саме земельні ділянки використовуються відповідачем самовільно та чи використовуються взагалі, оскільки на місцевості земельні ділянки не досліджувались, а в акті перевірки їх кадастрові номери не визначені. Крім того, суди вказали на відсутність в діях відповідача вини як необхідного елементу складу цивільного правопорушення, оскільки відповідачем вчинялись конкретні дії, направлені на продовження строку дії спірних договорів оренди землі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для стягнення шкоди необхідною умовою є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявністю шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Протиправна поведінка заподіювача шкоди полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою, зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною заподіяння шкоди.

Вина є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.