ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2017 року Справа № 906/920/16 Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Бондар С.В., Студенця В.І., за участі прокурора відділу Генеральної прокуратури України С. Збариха та представника відповідача В. Балана (дов. від 27.05.2016), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Домінвест" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2016 року у справі № 906/920/16 за позовом заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі: Державної архітектурно - будівельної інспекції України в особі Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області; Житомирської обласної державної адміністрації, державного підприємства "Житомирське лісове господарство", Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства до Житомирської районної державної адміністрації, Кам'янської сільської ради Житомирського району, товариства з обмеженою відповідальністю "Домінвест" про визнання незаконними та скасування розпоряджень; визнання недійсним акта про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; визнання незаконним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ: У вересні 2016 року заступник прокурора Житомирської області звернувся до Господарського суду Житомирської області в інтересах держави в особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області, Житомирської обласної державної адміністрації, Державного підприємства "Житомирське лісове господарство", Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства з позовом до Житомирської районної державної адміністрації, Кам'янської сільської ради Житомирського району та товариства з обмеженою відповідальністю "Домінвест" про визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Житомирської районної державної адміністрації від 8 червня 2007 року № 544 та першого заступника голови Житомирської районної державної адміністрації від 13 серпня 2007 року № 791; визнання недійсним акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - спортивно-оздоровчого комплексу "У Петровича" від 27 липня 2007 року; визнання незаконним та скасування рішення виконкому Кам'янської сільської ради Житомирського району від 20 вересня 2007 року № 147, яким надано погодження товариству з обмеженою відповідальністю "Домінвест" на виготовлення свідоцтва про право власності на спортивно-оздоровчий комплекс "У Петровича".
Заявою від 7 жовтня 2016 року № 05/2-1217-16 про зміну предмета позову прокурор просив також визнати незаконним та скасувати рішення Кам'янської сільської ради Житомирського району від 20 вересня 2007 року № 64.
У листопаді 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Домінвест" подало заяву про припинення провадження у справі з тих підстав, що спір не підлягає розгляду в господарських судах і ухвалою Господарського суду Житомирської області від 10 листопада 2016 року припинено провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Заступник прокурора Житомирської області оскаржив ухвалу в апеляційному порядку і постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2016 року (судді А. Василишин, Г. Бучинська, Т. Філіпова) ухвалу скасовано і справу передано до господарського суду для розгляду по суті.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Домінвест" просить постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарським судом апеляційної інстанції статей 12 і 80 Господарського процесуального кодексу України та залишити в силі ухвалу господарського суду.
Прокурор проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.
Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області, Житомирська обласна державна адміністрація, Державне підприємство "Житомирське лісове господарство" і Житомирське обласне управління лісового та мисливського господарства право на подання відзиву на касаційну скаргу не використали і їхні представники в судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Припиняючи провадження у справі господарський суд виходив з того, що спір про: визнання незаконними та скасування розпоряджень від 08 червня 2007 року № 544 та від 13 серпня 2007 року № 791; визнання недійсним акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 27 липня 2007 року; визнання незаконним та скасування рішення від 20 вересня 2007 року №147) в силу приписів пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України віднесений до компетенції адміністративних судів, оскільки виник з публічно-правових відносин, в яких орган місцевого самоврядування реалізує свої владні повноваження, а, отже, не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Апеляційний господарський суд з таким висновком правомірно не погодився.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 2 цього ж кодексу передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом пункту 1 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.
Прокурор стверджує, що між сторонами є спір про право, який носить приватно-правовий характер, оскільки виник між постійним лісокористувачем, на землях якого незаконно збудовано готельно-ресторанний комплекс, унаслідок чого унеможливлено здійснення статутної діяльності на цих землях державним підприємством "Житомирське лісове господарство" і органом його управління - Житомирським обласним управлінням лісового та мисливського господарства з одного боку та Житомирською районною державною адміністрацією, Кам'янською сільською радою Житомирського району та товариством з обмеженою відповідальністю "Домінвест" з іншого. При цьому товариство з обмеженою відповідальністю "Домінвест" є власником нерухомості, щодо якої виник спір.
Питання підвідомчості господарському суду справи у спорі, що виник із земельних правовідносин вирішується залежно від того, який характер мають спірні правовідносини - чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України. Господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.
Виходячи з положень статей 13 і 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України, статті 148 Господарського кодексу України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 Господарського кодексу України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.
Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 Господарського процесуального кодексу України підвідомчі господарським судам.
Отже, як установлено апеляційним господарським судом, заявлені у справі позовні вимоги випливають із відносин, що мають приватно-правовий характер, а тому органи місцевого самоврядування в цих відносинах виступають як суб'єкти права власності, а не як суб'єкти владних повноважень, що вказує на неправомірність висновку господарського суду про непідвідомчість даного спору господарським судам.
З огляду на те, що при прийнятті господарським судом ухвали про припинення провадження у справі вказані вимоги процесуального закону враховані не були, апеляційний господарський суд правомірно скасував ухвалу, що оспорюється, та передав справу до Господарського суду Житомирської області для розгляду по суті.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ: Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2016 року у справі № 906/920/16 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Домінвест" без задоволення.
Головуючий, суддя І.М. Васищак Суддя С.В. Бондар Суддя В.І. Студенець
Сервіси для юристів