Постанова ВГСУ від 01.03.2017 року у справі №16/1098

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 16/1098 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого,судді Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Вовка І.В. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: скаржника: ОСОБА_3 не з'явився не з'явився ОСОБА_4, ОСОБА_5розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2016 рокуу справі№ 16/1098за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Соил"доЧеркаської міської радитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачатовариство з обмеженою відповідальністю "Авторинок"про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

У червні 2010 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Соил" звернулося до господарського суду з позовом (з урахування заяви про уточнення) до Черкаської міської ради про визнання права власності на майно, перелік якого зазначений в позовній заяві.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.06.2010, з урахуванням ухвали про виправлення описки, (суддя - Спаських Н.М.) позов задоволено.

Визнано право власності за позивачем на самочинно збудоване майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Не погодившись з прийнятим рішенням, фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 (головуючий - Коротун О.М., судді - Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.) припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2010.

В касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 скасувати та передати справу на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Заслухавши пояснення представника позивача, ФОП ОСОБА_4 та його представника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення, зокрема, апеляційного оскарження рішення суду.

Статтею 91 ГПК України визначено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Тобто, особи, які не є сторонами по справі повинні доводити той факт, що оскаржуване рішення стосується їх прав та обов'язків.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не береться до уваги

(така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.09.2008 у справі № 23/294).

У розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження, повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено апеляційним судом, 27.01.1998 позивачу у справі було видано Державний акт на право постійного користування землею на земельну ділянку площею 4,34 га для розміщення автомобільного та оптового ринків АДРЕСА_2; також позивач на праві суборенди користується земельною ділянкою площею 4 373,00 кв.м. по АДРЕСА_1 для розміщення торгових рядів, складських приміщень, діагностичного пункту та ін. згідно умов договору суборенди землі від 16.11.2006 з третьою особою у справі, який зареєстровано в Черкаській регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України".

12.12.2007 позивачу було видано дозвіл № 2477 на виконання будівельних робіт з будівництва автомобільного ринку АДРЕСА_2, відповідно до проектної документації, узгодженої та зареєстрованої за № 576 від 27.08.1997.

Завершення такого будівництва підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, інвентарною справою на спірні об'єкти та висновком експертного дослідження.

Відповідно до висновку № 3-БТ експертного будівельно-технічного дослідження, складеного приватним підприємством "Експертна установа" від 17.05.2010, всі забудови, на які позивач просив визнати право власності, як на самочинно збудоване майно, відповідають діючим Державним будівельним нормам, з чим також погодився і відповідач у справі.

Задовольняючи позов та визнаючи за позивачем право власності на спірне майно, місцевий господарський суд виходив з того, що здійснена відповідачем забудова відповідала будівельним нормам, не порушувала прав третіх осіб і власника землі, Черкаська міська рада не заперечувала проти визнання права власності на самочинно збудоване майно за позивачем.

Водночас, ФОП ОСОБА_4 посилається на те, що 24.08.2003 між позивачем та ним (ФОП ОСОБА_4.) було укладено договір підряду, за умовами якого замовник (позивач) замовляє підрядчику (скаржнику) будівництво приміщення магазину на земельній ділянці, що належить замовнику на підставі рішення міськвиконкому, який виконує будівництво із своїх матеріалів та на свій ризик відповідно до кошторису та проекту, а за укладеним договором підряду від 03.11.2005 позивач замовляв підряднику (скаржник) будівництво нового приміщення магазину загальною площею 253 кв.м. Власником об'єкту будівництва до їх здачі замовнику є підрядник, за кошти якого виконувалось будівництво.

Отже, на думку ФОП ОСОБА_4 дане рішення стосується його прав і обов'язків, однак його безпідставно не залучено до участі у справі.

Як було встановлено апеляційним господарським судом, ФОП ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 33, 34, 36, 43, 99, 101 ГПК не було надано суду апеляційної інстанції будь-яких доказів підписання акту виконаних робіт за договорами від 24.08.2003 та від 03.11.2005, які б свідчили про фактичне здійснення будівництва саме ФОП ОСОБА_4 на підставі цих договорів чи доказів відмови від підписання таких актів, оплату робіт чи звернення до позивача про сплату коштів за договорами, а також ФОП ОСОБА_4 не було доведено факту будівництва саме ним спірної будівлі (магазину, теплогенераторної (М-І), загальною площею 1 110,6 кв.м, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1) та надання останньому земельної ділянки у встановленому порядку (що знаходиться під спірним об'єктом, право власності позивача на яке він фактично оспорює та просить визнати за ним).

Отже, суд апеляційної інстанції встановивши, що ФОП ОСОБА_4 не є учасником спірних правовідносин, рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2010 права скаржника не порушує, питання про його права і обов'язки стосовно сторін у справі місцевим судом не вирішувалися, обґрунтовано припинив апеляційне провадження за скаргою ФОП ОСОБА_4 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у цьому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Щодо доводів скаржника про незалучення і неповідомлення належним чином сторін про час і місце розгляду справи, неповернення позовної заяви на підставі п. 6 ст. 63 ГПК України, то вони є безпідставними, адже сторони були залучені, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, представники сторін були присутні в судовому засідання в місцевому суді, а підстав, передбачених ст. 63 ГПК України для повернення позовної заяви у суду не було.