ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2016 року Справа № 910/18774/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Полянський А.Г., Рогач Л.І.за участю представників: від прокуратури:не з'явився;від позивача 1:Клименко А.Р., дов. №Д-422/2015 від 02.03.2015., Перегонцев І.О., дов. №Д-1261/2015 від 09.06.2015р.;від позивача 2:Сидорова О.А., дов. №79-08/125 від 02.08.2013р.;від відповідача:Коваленко О.М., дов. №2432-03/19 від 22.01.2015р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуМіністерства економічного розвитку і торгівлі Українина постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2015р.у справі господарського суду№910/18774/15 міста Києваза позовомВійськового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі: 1.Державного концерну "Укроборонпром"; 2.Державного підприємства "Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро "Прогрес" імені академіка О.Г. Івченкадо Міністерства економічного розвитку і торгівлі Українипростягнення 34 000 000,00грн.В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2015р. у справі №910/18774/15 позовна заява залишена без розгляду на підставі п. 1 ч.1 ст. 81 ГПК України, оскільки прокурором всупереч приписів ст. 2 ГПК України, Закону України "Про прокуратуру" позов подано не в інтересах органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а в інтересах державної компанії та самостійного суб'єкта господарювання.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2015р. у справі №910/18774/15 вищезазначену ухвалу місцевого господарського суду скасовано, а справу №910/18774/15 передано до господарського суду міста Києва для розгляду по суті.
Відповідач, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції, а ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.
Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.02.2016р. задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.
Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 29.02.2016р. №08.03-04/254 у зв'язку з відпусткою судді Дроботової Т.Б., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №910/18774/15, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Полянський А.Г., Рогач Л.І.
У письмових відзивах на касаційну скаргу позивачі просили оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 01.03.2016р. представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги, представники позивачів - заперечували проти її задоволення. Прокурор в призначене судове засідання не з'явився. Явка не визнавалась обов'язковою.
Перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.
Відповідно до положень ст. 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено здійснення функції представництва інтересів громадянина або держави в судах у випадках, визначених законом.
Апеляційним господарським судом вірно зазначено, що в даному випадку Закон України "Про прокуратуру" підлягає застосуванню саме в редакції Закону України від 02.03.2015р. №213-VIII, тобто в редакції чинній на момент звернення з позовною заявою, оскільки з відмітки на поштовому конверті чітко вбачається той факт, що позовну заяву від 14.07.2015р. №2746вих-15 до господарського суду міста Києва подано прокурором шляхом її здачі на пошту 14.07.2015р.
Статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
У відповідності до ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 23.05.2006р. у справі №16/472, від 03.04.2007р. у справі №05-5-46/8142 та від 15.05.2007р. у справі №12/111.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" суб'єктами управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі є: Кабінет Міністрів України; Державний концерн "Укроборонпром".
Статтею 4 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" визначено, що Державний концерн "Укроборонпром" є уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі. До складу Концерну входять державні підприємства оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенні підприємства, на основі фінансової залежності від одного або групи учасників Концерну, який виконує функції із забезпечення науково-технічного і виробничого розвитку, а також провадить інвестиційну, фінансову, зовнішньоекономічну та інші види діяльності. Учасники Концерну не перебувають в управлінні органів виконавчої влади.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" концерн здійснює регулювання, контроль та координацію діяльності учасників концерну, а також виконує інші функції з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі у випадках, передбачених законодавством.
Згідно з додатком до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010р. №1221 "Про утворення Державного концерну "Укроборонпром"" Державне підприємство "Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро "Прогрес" імені академіка О.Г. Івченка включено до складу Концерну.
Зазначені обставини не були враховані місцевим господарським судом, на що вірно звернув увагу господарський суд апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене, а також беручи до уваги мотивоване формулювання прокурором інтересів держави, оцінивши при цьому правильність визначення ним представництва інтересів держави, апеляційний господарський суд правомірно зазначив, що місцевим господарським судом безпідставно залишено позовну заяву Військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України поданого в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" та Державного підприємства "Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро "Прогрес" без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України.
В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.
Сервіси для юристів