Постанова ВГСУ від 01.03.2016 року у справі №906/1169/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 року Справа № 906/1169/14

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Круглікової К.С.,

Мамонтової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Атос" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 року у справі № 906/1169/14 господарського суду Житомирської області за позовом Приватного підприємства "Атос" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь", про стягнення 106577,00 грн.,

за участю представників:

Позивача: Томашевич Т.Л., дов. б/н від 01.03.2015 року,

Відповідача: не з'явився,

Третьої особи: не з'явився.

В с т а н о в и в :

Приватне підприємство "Атос" (далі - ПП "Атос", Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2, Відповідач) про стягнення 106577,00 грн. вартості неповернутого обладнання, 1827,00 грн. судового збору і 3000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Після скасування прийнятих у справі судових, постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2015 року, справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Під час нового розгляду, ухвалою господарського суду Житомирської області від 21.07.2015 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь" (далі - ТОВ "Промінь", Третя особа).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.08.2015 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 року, у задоволенні позову ПП "Атос" відмовлено.

У поданій касаційній скарзі, ПП "Атос", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 629, 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просить скасувати судові рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПП "Атос", задовольнити.

Заслухавши пояснення представника Позивача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.09.2009 року між ПП "Атос" (Орендодавець) і ФОП ОСОБА_2 (Орендар) було укладено договір оренди обладнання №00349 (далі - Договір оренди), відповідно до умов якого (п.п. 1.1. - 1.2.) предметом договору є оренда торгівельного обладнання (надалі - майно); перелік, кількість, комплектація та заставна вартість майна відображається в накладних, актах прийому-передачі, додатках до даного договору, актах інвентаризації. Згідно даного Договору Орендодавець передає, а Орендар зобов'язується прийняти в тимчасове володіння і користування майно перелік, кількість, комплектація та заставна вартість якого вказана в акті прийому-передачі (накладній).

Згідно п. 1.6 Договору оренди Орендар приймає на себе всі ризики, пов'язані з порчею,втратою (в тому числі крадіжкою), пошкодженням, передчасним зносом майна незалежно від того, чи є збиток таким, який можна усунути.

Орендна плата за одиницю обладнання складає 1,00 грн. (у тому числі ПДВ) в місяць (п. 2.1. Договору оренди).

Відповідно до п. 4.1.3. Договору оренди Орендодавець зобов'язався після закінчення терміну дії даного договору прийняти майно від Орендаря на підставі акту прийому-передачі (накладної).

Згідно п.п. 4.2.5., 4.2.6., 4.3.4. Договору оренди Орендодавець має право вилучити майно у випадку порушення Орендарем умов даного договору. У випадку вилучення майна Орендодавець направляє Орендарю повідомлення про вилучення майна. Документом, що підтверджує факт прийняття Орендодавцем рішення про розірвання договору є рекомендований лист Орендодавця. Орендар зобов'язаний за свій рахунок, на протязі 7 (семи) календарних днів з моменту отримання від Орендодавця відповідної вимоги, повернути майно Орендодавцю. Примусове вилучення майна здійснюється у відповідності з чинним законодавством України. Після закінчення строку дії даного договору Орендар зобов'язаний повернути майно Орендодавцю в термін, що не перевищує 7 (сім) календарних днів.

Умовами Договору оренди (п. 5.1.) також передбачалось, що у випадку невиконання або неналежного виконання обов'язків по існуючому договору, винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій стороні понесені збитки. Під збитками потрібно розуміти втрати, понесені стороною, яка постраждала, втрати або ушкодження її майна, які виникли внаслідок невиконання стороною обов'язків по цьому договору, а також недоотримана вигода.

При цьому, згідно п. 5.2. Договору оренди, у випадку витрати, пошкодження майна Орендар відшкодовує Орендодавцю його вартість, яка визначається за формулою, вказаною у цій угоді, виходячи з вартості заставного майна, а також курсу Євро на момент підписання даного договору і курсу Євро на момент відшкодування вартості втраченого або пошкодженого майна.

Якщо Орендар не повернув майно або повернув його невчасно, зокрема у випадку вилучення Майна, Орендар зобов'язується на користь Орендодавця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення строку повернення майна. За використання майна не за цільовим призначенням, невиконання обов'язку утримувати його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації та інструкції виробника Майна, неналежне його зберігання, орендар сплачує штраф у розмірі 20 відсотків від заставної вартості Майна. За неподання інформації про стан майна, недопущення до інспектування, Орендар сплачує штраф у розмірі 5 відсотків від заставної вартості Майна (п. 5.3. Договору оренди).

Відповідно до п. 8.1. Договору оренди, діючий договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2010 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов'язань по ньому.