Постанова ВГСУ від 01.03.2016 року у справі №902/921/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 року Справа № 902/921/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк Д.Кривди, С.Могил,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Калинівські електричні мережі"на постановувід 23.09.2015Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 902/921/15за позовомПублічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Калинівські електричні мережі"доСальницької сільської радипростягнення 83 230, 23 грн,у судове засідання прибули представники:позивачаКухарчук Л.В. (дов. від 04.01.2016 № 1-14-5067),відповідачаГончаренко О.В. (дов. від 29.02.2016 № 1),заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Вінницяобленерго" в особі структурної одиниці "Калинівські електричні мережі" звернулось до господарського суду з позовом до Сальницької сільської ради про стягнення 83230,23 грн заборгованості, з яких 61185,53 грн основного боргу, 6502,64 грн пені, 559,52 грн 3 % річних та 14 982,54 грн інфляційних втрат, з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати за договором про постачання електричної енергії № КА - 134000 від 12.06.2014.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 30.07.2015 (суддя В.Білоус), залишеним без зміни постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 (колегія суддів: Ю.Мамченко, В.Саврій, С. Дужич), у позові відмовлено. Визнаний недійсним договір про постачання електричної енергії №КА-134000 від 12.06.2014.

Судові рішення мотивовані наступним.

12.06.2014 між позивачем та відповідачем укладений договір про постачання електричної енергії № КА-134000 (далі-Договір). За цим договором позивач зобов'язувався продавати електричну енергію відповідачеві для забезпечення потреб електроустановок відповідача із загальною дозволеною потужністю 630,04 кВт, що вказана для кожного об'єкта відповідача у додатку "Відомості про об'єкти" відповідача, а відповідач зобов'язувався оплачувати позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснити інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною.

У обґрунтування своїх вимог позивач надав акти приймання - передавання електроенергії, рахунки - фактури до них за листопад 2014 року - травень 2015 року. Вказані акти за березень - травень 2015 року не підписані повноважною особою відповідача і не скріплені відбитком печатки позивача.

Причиною виникнення спору у справі є відмова відповідача здійснити оплату за електроенергію з посиланням на те, що населення, а не він є споживачами електроенергії.

Так, додатками до договору, актами приймання - передачі електроенергії, рахунками - фактурами до них стверджується, що фактичними споживачами електроенергії є населення - мешканці дачного масиву РСТ "Сальник" "Сальник - 1", села Сальник, Калинівського району, Вінницької області, а не відповідач, який є органом місцевого самоврядування і який за цим договором не споживає електроенергію, а відтак не є споживачем електроенергії в розумінні ПКЕЕ, ПКЕЕН, оскільки в додатках до договору не вказано об'єктів споживання електроенергії відповідача. У додатку № 9 до договору прямо вказано, що об'єктом споживання електроенергії є дачний масив с. Сальник, в додатку №1 - населення. Це стверджується і листами позивача, зокрема від 03.10.2014.

Копією ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 № 132/3077/13-а, актом приймання - передачі електрообладнання "Сальник-1" стверджується прийняття у власність відповідачем електромережі і електрообладнання від РСТ "Сальник - 1" у комунальну власність Сальницької сільської ради.

Вказаним рішенням суду адміністративної юрисдикції встановлено, що рішенням відповідача від 22.02.2012, Калинівської районної ради від 30.01.2014 території масивів Ради садівничих товариств масиву "Сальник" (РСТ Сальник-2, Сальник-1) введено у межі села Сальник, що свідчить про те, що всі суспільні комунікації, у тому числі електромережі, знаходяться у комунальній власності Сальницької сільської ради.

Відтак, відповідач є власником електричних мереж, обладнання через які позивач постачає електроенергію безпосереднім споживачам - населенню дачного масиву с. Сальник.

Згідно з пунктами 1.10, 5.15, 5.17 ПКЕЕ для забезпечення передачі електроенергії електричними мережами, що не належать енергопостачальній організації (в даному разі позивач), між енергопередавальною організацією і відповідним власником мереж, який не має ліцензії на здійснення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами, має укладатися договір щодо спільного використання електричних мереж передбачений в Додатку № 2 до ПКЕЕ, а не договір про постачання електричної енергії який укладений позивачем і відповідачем і який передбачений в Додатку № 3 до ПКЕЕ.

За Договором № КА - 134000 12.06.2014 відповідач не є споживачем електроенергії, а її фактичним споживачем є населення дачного масиву с.Сальник, Калинівського району, Вінницької області, а відповідач є власником місцевих (локальних) однолінійних електричних мереж і технологічного обладнання по яких і за допомогою яких позивач, як енергопередавальна організація, яка має ліцензію на здійснення цього виду діяльності, постачає електроенергію населенню дачного масиву с.Сальник, що стверджується Додатком № 9 до Договору "Відомості про об'єкти споживача", іншими додатками до цього договору.

При цьому, позивачем не доведено які належні відповідачеві об'єкти (електроустановки) споживали електроенергію для своїх особистих потреб.

Позивач повинен укласти договори про користування електричною енергією з безпосередніми її споживачами - населенням дачного масиву с.Сальник (на підставі Типового договору - Додаток № 1 до ПКЕЕН).

Про те, що такі договори з фактичними споживачами - населенням позивач укладав стверджується його листом № 101/849 від 03.10.2014, квитанціями позивача до прибуткових касових ордерів від 01.07.2014, 15.07.2014, скріплених відбитком печатки позивача, а також копією листа відповідача від 23.02.2015 № 385.

На необхідність і обов'язковість укладення прямих договорів з безпосередніми споживачами електроенергії - населенням (мешканцями) дачного масиву с.Сальник вказували позивачеві в листах від 22.11.2013 № 30-01-13/289, від 14.02.2015 № 34-04.4/17/37 орган уповноважений державою здійснювати контроль дотримання ліцензіатами вимог ліцензійного законодавства при постачанні електроенергії та орган уповноважений вирішувати спірні питання між споживачем і постачальником електроенергії або енергопостачальною організацією (пункт 1.4 ПКЕЕ) - НКРЕ, НКРЕКП.

У листі від 14.02.2015 № 34-04.4-17/37, НКРЕКП (сектор у Вінницькій області) зазначав про неправомірність укладеного між позивачем і відповідачем договору на постачання електричної енергії.

Отже, договір на постачання електричної енергії №КА-134000 від 12.06.2014 не міг бути укладений сторонами, оскільки відповідач не був споживачем електроенергії, а був тільки власником місцевих електричних мереж, виділених в однолінійні схеми, якими позивач поставляв електроенергію фактичним споживачам - населенню дачного масива с. Сальник.

Укладати договір на постачання електроенергії № КА - 134000 від 12.06.2014 за відсутності у відповідача об'єктів споживання і покладення на нього обов'язку оплати за електроенергію яку він не споживав і за наявності згідно з вказаних норм законодавства обов'язку укладати договір про спільне використання технологічних мереж за умовами якого б відповідач мав отримувати оплату (грошові кошти) від позивача є не розумним, не справедливим, і з боку позивача - недобросовісним.

Крім того, відповідач не мав і не має жодних правових підстав для зібрання плати з населення за спожиту населенням електроенергію і для подальшого перерахування її позивачеві.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення у справі, має право визнати недійсним чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

У зв'язку з тим, що Договір з додатками № 1 - № 12, які є його невід'ємною частиною, на момент його вчинення суперечив статті 277 Господарського кодексу України, статті 3 Цивільного кодексу України, пунктам 1.10, 5.15, 5.17, Додатку № 2 ПКЕЕ, пункту 3 ПКЕЕН, то цей договір слід визнати недійсним.

Також неналежними доказами є акти приймання-передачі електричної енергії, рахунки-фактури від 27.06.2014, 29.07.2014, 28.08.2014, 29.09.2014, 31.10.2014, 28.11.2014, 26.12.2014, 27.02.2015, 31.03.2015, 30.04.2015, 31.05.2015 як такі, що складені на виконання Договору.

У зв'язку з тим, що підставою позовних вимог в позовній заяві є договір № КА-134000 від 12.06.2014, який суперечить закону і який визнано недійсним, у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за цим договором слід відмовити.