Постанова ВГСУ від 01.02.2024 року у справі №473/680/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 473/680/22

провадження № 51-4729км23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча ОСОБА_1 ,

судді: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 ,

захисник ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції (далі - прокурор),на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 10 травня 2023 рокуу об`єднаних кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідуваньза № 12021152190000797 та № 12022152190000335, стосовно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та проживає у АДРЕСА_1 , раніше судимого, засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3, 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування оскарженого судового рішення та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Свої доводи прокурор мотивує тим, що апеляційний суд в порушення статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) хоча й зазначив в ухвалі зміст апеляційної скарги прокурора, однак належним чином доводів не перевірив, не навів переконливих мотивів для їх спростування, не зазначив підстав, через які доводи прокурора слід залишити без задоволення.

Зазначає, що апеляційний суд недостатньо врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, серед яких є тяжкий, а також кількість епізодів злочинної діяльності, те, що на момент вчинення злочинів обвинувачений тричі був засуджений, у тому числі за аналогічні корисливі злочини, серед яких є і тяжкі. До обвинуваченого застосовувались такі заходи примусу, як призначення покарання, пов`язаного з ізоляцією від суспільства, так і зі звільненням від його відбування, однак після відбуття покарання реально обвинувачений знову ставав на шлях вчинення злочинів, що свідчить про неможливість його виправлення без відбуття покарання.

Вказує, що колегія судів не врахувала негативну характеристику ОСОБА_7 за місцем проживання, його перебування на обліку у лікаря-нарколога, відсутність роботи та офіційних джерел існування, що і спонукало його до вчинення корисливих злочинів.