Постанова ВГСУ від 01.02.2017 року у справі №910/6922/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 року Справа № 910/6922/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д., (доповідач),суддіКарабаня В.Я.,суддіКовтонюк Л.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 рокуу справі№910/6922/16 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування"про стягнення 6334,32 грн

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - ПрАТ "СК "АХА Страхування", позивач) звернулось до суду з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 05.05.2016 року) до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування" (далі - ПрАТ "СК "Арсенал Страхування", відповідач) про відшкодування шкоди в сумі 6334,32 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ПрАТ "СК "АХА Страхування", сплативши відшкодування страхувальнику (потерпілому) за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу - автомобіля марки "Hyundai Getz" (д.н.з. НОМЕР_1) у розмірі 20043,53 грн, набуло право вимоги до ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" щодо стягнення сплаченої ним суми, оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 (водія автомобіля "Хюндай" д.н.з. НОМЕР_2), який судом визнаний винним у вчинені ДТП за участю застрахованого автомобіля марки "Hyundai Getz" (д.н.з. НОМЕР_1), відповідно до поліса серія АІ № 5862021 від 15.01.2015 року була застрахована у ПрАТ "СК "Арсенал Страхування".

ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" у відзиві на позовну заяву зауважив про відсутність правових підстав для сплати страхового відшкодування у заявленому позивачем розмірі. Відповідач вважає, що повністю виконав свої зобов'язання, виплативши позивачу страхове відшкодування у розмірі 12709,21 грн. Розмір страхового відшкодування відповідач визначив, керуючись ст. 29, п. 34 ст. 34 Закону України Закону України від 1 липня 2004 року N 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" із розрахунку вартості ремонту автомобіля з урахуванням зносу, що становить 13707,21 грн відповідно аварійного сертифікату від 05.12.2015 року, та за вирахуванням 1000,00 франшизи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 року у справі №910/6922/16 (суддя Мельник В.І.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Сітайло Л.Г., суддів: Калатай Н.Ф., Пашкіної С.А.) рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.

Відповідач у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", помилкове застосування роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Позивач, посилаючись на правові висновки Верховного Суду України, викладені у постановах № 6-2808цс15 від 20.01.2016 року та № 6-2587цс15 від 23.12.2015 року, вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що в даному випадку, коли для здійснення відновлювального ремонту використані нові деталі, у відповідача, як страховика цивільної відповідальності виник обов'язок відшкодування страхового платежу, виплаченого позивачем у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, без урахування зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку вказані збитки є меншими від ліміту відповідальності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 05.06.2015 року у м. Миколаїв по вул. Нікольська сталася ДТП за участю автомобіля "Hyundai Getz" реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням власника ОСОБА_5 та автомобіля "Hyundai Sonata" реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, у результаті чого застрахований у позивача за договором майнового страхування № 37232Га\05АВ від 07.11.2014 року (а.с. 12-23 т. 1) автомобіль "Hyundai Getz" отримав механічні пошкодження.

Постановою Суворовського районного суду м. Херсона від 15.07.2015 року винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_4 (а.с. 33 т. 1), цивільно-правова відповідальність якого була застрахована ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" на умовах полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 15.01.2015 строком дії до 14.01.2016 року (а.с. 65 т. 1).

Відповідно до рахунку -фактури АС-007933 від 17.06.2015 року та ремонтної калькуляції вартість ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) становить 20606,78 грн (а.с. 36-39 т. 1).

Відповідно до страхового акту ПрАТ "СК "АХА Страхування" від 24.06.2015 року (а.с. 41-43 т. 1) страхова виплата за договором майнового страхування становить 20043,53 грн (20606,78 грн - 563,25 грн (франшиза за договором)).

Згідно з платіжним дорученням № 181621 від 26.06.2015 року позивач перерахував страхувальнику страхову виплату в розмірі 20043,53 грн (а.с. 44 т. 1).

09.11.2015 року позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування йому 20043,53 грн в порядку регресу відповідно до ст.ст. 993, 1188, 1191 ЦК України (а.с. 45 т. 1).

05.12.2015 року аварійним комісаром ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" ОСОБА_6, повноваження якого підтверджуються кваліфікаційним свідоцтвом НОМЕР_3 від 23.10.2014 року, був складений аварійний сертифікат, згідно з яким вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу транспортного засобу "Hyundai Getz" складає 13709,21 грн. Розрахунок вартості ремонту здійснений відповідно до цін, визначених у рахунку -фактури АС-007933 від 17.06.2015 року (а.с. 67-68 т. 1).

Відповідно до страхового акту ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" № АІ-5862021-2-1 від 10.12.2015 року (а.с. 63-64 т. 1) страхова виплата за договором ОСППВ власників наземних транспортних засобів на території України від 15.01.2015 року № АІ-5862021 становить 12709,21 грн (13709,21 грн (витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу) - 1000,00 грн (франшиза за полісом)). Ця сума була перерахована позивачу, що визнається обома сторонами.

Предметом спору у цій справі є сума у розмірі 6334,32 грн, що є різницею між фактичним розміром витрат страховика за договором майнового страхування і здійсненою страховою виплатою за полісом страхування відповідальності. Фактично така різниця виникла у зв'язку з тим, що позивач за договором майнового страхування визначав вартість відновлювального ремонту без урахування значення коефіцієнта фізичного зносу, а відповідач - з урахуванням цього коефіцієнта.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, керуючись ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 1, 4, 9 Закону України "Про страхування" від 7 березня 1996 року N 85/96-ВР, ст.ст. 22, 990, 993 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) виходив з того, що відповідач правильного сплатив позивачу страхове відшкодування в розмірі 12709,21 грн на підставі розрахунку відновлювального ремонтом з урахуванням зносу. В свою чергу, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (правовий висновок викладений у постанові Верховного суду України від 10.02.2016 року по справі №20166-2878цс15).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд, керуючись ст.ст. 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 9, 27 Закону України "Про страхування", ст. ст. 512, 993, 979 ЦК України, та роз'ясненнями, викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", виходив з того, що до позивача в межах вищезазначеної суми потерпілому перейшло право вимоги, а у відповідача, як страховика цивільної відповідальності, виник обов'язок відшкодування страхового платежу, виплаченого позивачем у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, без урахування зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку вказані збитки є меншими від ліміту відповідальності.

З таким висновком суду апеляційної інстанції Вищий господарський суд України не погоджується з таких підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. При цьому, страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору, і не може перевищувати розміру реальних збитків (втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права). Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Такими законами, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.