Постанова ВАСУ від 31.10.2016 року у справі №800/489/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2016 року м. Київ П/800/489/16

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),

суддів: Борисенко І.В.,

Бухтіярової І.О.,

Олендера І.Я.,

Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання - Савченко А.А.,

за участю: позивача - ОСОБА_4,

представника відповідача-1 - Селіванова А.О.,

представника відповідача-2 - Мишковець О.В., Гуцала Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Верховної Ради України, Президента України Порошенка Петра Олексійовича про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_4 пред'явив позов до Верховної Ради України, Президента України Порошенка Петра Олексійовича, в якому, враховуючи уточнюючі позовні вимоги, просить визнати протиправною бездіяльність Президента України Порошенка Петра Олексійовича щодо відмови в наданні публічної інформації згідно запиту на інформацію від 17.08.2016 року № 1631, визнати протиправними дії Верховної Ради України щодо ненадання публічної інформації згідно запиту на інформацію від 12.08.2016 року, зобов'язати Верховну Раду України у п'ятиденний строк надати відповідь на запит на інформацію від 12.08.2016 року відповідно до поставлених питань і у той же строк подати до суду звіт про виконання судового рішення. Стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації» Верховна Рада України, Президент України Порошенко П.О. протиправно не надали ОСОБА_4 публічної інформації згідно із запитами на інформацію від 12.08.2016 року, оскільки в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідачі є розпорядниками інформації, на яких покладено обов'язок надавання достовірної, точної та повної інформації.

З огляду на підпункт 18.1 пункту 18 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» від 29.09.2016 року №10 (далі - постанова Пленуму ВАСУ від 29.09.2016 року №10), ця справа розглядалася за правилами, встановленими статтею 171-1 КАС України.

У судовому засіданні позивач підтримав вимоги позовної заяви, просив їх задовольнити, посилаючись на протиправні бездіяльність та дії відповідачів, ненадання відповіді на його інформаційний запит.

Представник Верховної Ради України позов не визнав, просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що серед повноважень єдиного органу законодавчої влади в державі не передбачено безпосереднього розгляду запитів на інформацію, підготовки письмових відповідей на такі запити, а також тлумачення положень законів України.

Представник Президента України проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що зокрема Конституцією України не визначено обов'язку Глави держави надавати відповіді на запити, які подані в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Колегія суддів, заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, встановила таке.

Встановлено, що 12.08.2016 року позивач звернувся до Верховної Ради України, Президента України із запитами на інформацію у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».

У своїх запитах до відповідачів позивач, посилаючись на те, що частина четверта статті 83 Земельного кодексу України визначає вичерпний перелік земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, до яких підпунктом «в» віднесені землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом, просив надати інформацію з таких питань:

«В яких нормативних документах визначено терміни та в якому значенні вживаються:

- «об'єкт історико-культурного призначення»;

- «об'єкт історико-культурного призначення, що має особливу наукову цінність»;

- «об'єкт історико-культурного призначення, що має особливу естетичну цінність»;