ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 280/428/26
адміністративне провадження № К/990/32196/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
суддя-доповідач - Бевзенко В.М.,
судді: Кравчук В.М., Шарапа В.М.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2026 року (головуючий суддя Чередниченко В.Є., судді Іванов С.М., Шальєва В.А.) у справі №280/428/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст обставин справи
1. У січні 2026 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування додаткової вислуги років позивачу від часу призову на військову службу за призовом під час мобілізації до дня фактичного звільнення;
- зобов`язати відповідача врахувати додаткову вислугу років позивачу від часу призову на військову службу за призовом під час мобілізації до дня фактичного звільнення, виходячи із 25 років військової служби, та здійснити перерахунок і виплату пенсії з 01 грудня 2025 року за вислугу років у розмірі 65 % сум грошового забезпечення, з урахуванням щомісячної доплати в сумі 2 000,00 грн, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він перебуває на пенсійному обліку у відповідача та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ). Позивач проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України у період з 27 вересня 2022 року по 05 жовтня 2024 року. Згідно з витягом із наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 05 жовтня 2024 року № 282 позивача звільнено з військової служби та зазначено, що вислуга років станом на 05 жовтня 2024 року становить: календарна - 15 років 04 місяці 13 днів, пільгова - 09 років 10 місяців 01 день, загальна - 25 років 02 місяці 14 днів.
09 грудня 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив врахувати додаткову вислугу років під час призову на військову службу за призовом під час мобілізації до дня фактичного звільнення, виходячи з 25 років вислуги, та перерахувати і виплатити йому пенсію за вислугу років у розмірі 65% грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Листом відповідача від 09 січня 2026 року № 1083-30304/Н-02/8-0800/26 позивача повідомлено про те, що Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 (зі змінами), на уповноважені підрозділи міністерств (відомств), з яких звільнені військовослужбовці, покладаються функції щодо підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України необхідних для перерахунку пенсії документів. Позивачу було запропоновано звернутися до уповноваженого підрозділу міністерства (відомства), де він проходив службу, з питання перерахунку пенсії.
На думку позивача, така бездіяльність відповідача за своїм змістом суперечить положенням Закону № 2262-ХІІ, у зв`язку з чим позивач просив задовольнити позов у повному обсязі.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року позов задоволено частково.
Не погодившись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Запорізькій області оскаржило його в апеляційному порядку. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Запропоновано скаржнику у 10-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали надати до суду апеляційної інстанції докази надсилання іншим учасникам справи листом з описом вкладення копії поданої ним апеляційної скарги з доданими до неї документами.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2026 року апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Запорізькій області повернуто скаржнику з підстав неусунення відповідачем її недоліків відповідно до вимог статті 169 та частини другої статті 298 КАС України.
Повертаючи апеляційну скаргу особі, яка її подала, апеляційний суд виходив з того, що у встановлений строк відповідачем не усунуто недоліків апеляційної скарги, зокрема, ГУ ПФУ в Запорізькій області не надало суду доказів надсилання ОСОБА_1 копії апеляційної скарги та доданих до неї документів листом з описом вкладення.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Короткий зміст вимог касаційної скарги
3. ГУ ПФУ в Запорізькій області подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2026 року, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права (абзац другий частини другої статті 328 КАС України).
На обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, з формальних причин позбавив відповідача права на перегляд судового рішення, оскільки не визнав підтвердження направлення копії апеляційної скарги представнику позивача (адвокату) належним доказом виконання обов`язку щодо її надсилання стороні у справі.
Сервіси для юристів