ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 травня 2016 року м. Київ К/800/58563/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравцова О.В.,
суддів Єрьоміна А.В.,
Цуркана М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції про скасування рішення,-
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2014 року ОСОБА_2 (надалі також - позивач) звернулась до суду з позовом до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Єрмілова А.Г. від 27 лютого 2014 року № 11266665 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;
зобов'язати Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції зареєструвати за позивачем право власності на 68/100 часток будинку АДРЕСА_1 відповідно до рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2013 року по справі №520/1299/13-ц.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 1' 3 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Єрмілова А.Г. від 27 лютого 2014 року № 11266665 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Зобов'язано Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно відповідно до рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2013 року у справі № 520/1299/13-ц.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просив судові рішення скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивачем надіслано до суду заперечення до касаційної скарги, в яких просила скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 222 КАС України.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2013 року (справа №520/1299/13-ц (провадження №2/520/2411/13)), визнано за ОСОБА_2 право власності на 68/100 часток жилого будинку АДРЕСА_1, що складається із жилого будинку літ. «А»: 2-1 кухня 14,3 кв.м.; 2-2 жила 10,3 кв.м.; 2-3 санвузол 7,0 кв.м.; 2-4 коридор 5,3 кв.м.; 2-5 коридор 4,3 кв.м.; 2-6 жила 20,9 кв.м; 2-7 котельня 4,6 кв.м.; 2-8 жила 20,5 кв.м; 2-9 туалет 0,9 кв.м., жилою площею 51,7 кв.м., загальною площею 88,1 кв.м., 68/100 частин огорожи №3,7,11,12 та мостіння ІV, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року. На самовільно збудовані приміщення право власності не визнано. Дане судове рішення набрало законної сили 6 грудня 2013 року.
21 лютого 2014 року позивач звернулась до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
27 лютого 2014 року відповідач прийняв рішення №11266665 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, яким позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності, оскільки подані документи для проведення державної реєстрації прав, не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Не погоджуючись із вищенаведеним рішення державного реєстратора, ОСОБА_2 звернулась до суду.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції,прийшов до висновку, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2013 року, яке є правовстановлюючим документом у даному випадку, не може бути визнано документом, що не дає змоги встановити відповідність заявлених позивачем прав документам, що їх посвідчують.
Із даним висновком колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень на момент виникнення спірних відносин (27 лютого 2014 року) регулював Закон України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 1 січня 2014 року; надалі - Закон № 1952-IV).
Статтею 15 Закону № 1952-IV встановлено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:
1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
Сервіси для юристів