ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2015 року м. Київ К/800/11246/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Шипуліної Т.М.,
за участю секретаря Титенко М.П.
представників сторін:
позивача Леочко Т.І.
відповідача Огнарьов Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіна постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 рокуу справі№826/14565/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Техенерготрейд»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпроскасування податкового повідомлення - рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Техенерготрейд» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Техенерготрейд») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва), в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення від 19 вересня 2014 року №00012852213.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та позов задоволено.
Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2014 року.
Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Техенерготрейд» по взаємовідносинам з ТОВ «Сістем Енерджі Нью» за період з 01 січня 2013 року по 31 липня 2014 року щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість, податку на прибуток підприємства та інших обов'язкових платежів, результати якої оформлені актом від 17 вересня 2014 року №1401/22-13/32531054 (далі по тексту - акт перевірки).
За результатами зазначеної перевірки встановлено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 40907534,00 грн., у тому числі за жовтень 2013 року в сумі 40907534,00 грн., що в свою чергу призвело до завищення рядка 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» в розмірі 40907534,00 грн. за жовтень 2013 року.
На підставі зазначеного акта відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення №0012852213 від 19 вересня 2014 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2013 року у розмірі 40907534,00 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зауважив на тому, що наявність самих лише обставин укладання цивільно-правового договору, формальних доказів про його виконання, не є безумовним свідченням правомірності здійснення змін у податковому обліку платника податку. За таких обставин суд погодився з доводами податкового органу, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за перевіряємий період, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанцій виходив з того, що при розгляді справи позивачем підтверджено реальний товарний характер та можливість здійснення спірних операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, а також подальше використання позивачем отриманих товарів.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Визначальним питанням для вирішення справи є встановлення правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сплачених на підставі договорів, укладених з ТОВ «Сістем Енерджи Нью» на виконання будівельних робіт, перелік яких зазначено в акті перевірки.
Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України закріплено, що податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Сервіси для юристів