ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2026 року
м. Київ
справа №560/17838/24
адміністративне провадження № К/990/20982/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року (ухвалене суддею-доповідачем Салюком П.І.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Капустинського М.М., суддів: Ватаманюка Р.В., Сапальової Т.В.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач 1, Управління, скаржник), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач 2), в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 22 жовтня 2024 року №968200893006 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії призначеної по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII);
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 3723-XII з 16 жовтня 2024 року в розмірі 60% суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зазначеної в довідках від 03 жовтня 2024 року №340-Ф та від 03 жовтня 2024 року №341-Ф, виданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що їй протиправно відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону №3723-ХІІ
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду 06 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року, позов задоволено.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачка є особою з інвалідністю ІІ групи, інвалідність їй встановлена під час перебування на державній службі, на момент звернення із заявою про призначення пенсії по інвалідності державного службовця вона мала понад 10 років стажу державної служби та необхідний страховий стаж для призначення пенсії по інвалідності. З огляду на це суди дійшли висновку про наявність у позивачки права на переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ. При цьому суди виходили з того, що для призначення пенсії по інвалідності державного службовця визначальними є наявність інвалідності І або ІІ групи, необхідного страхового стажу та не менш як 10 років стажу державної служби на момент звернення за призначенням такої пенсії, а досягнення пенсійного віку для реалізації права на цей вид пенсійного забезпечення не вимагається.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
6. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій неправильно застосували положення частини першої статті 58 Конституції України, пунктів 10 та 12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), статті 37 Закону №3723-ХІІ, пункту 2 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 (далі - Порядок №622), пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100), постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31 травня 2000 року №865 (далі - постанова КМУ №865) та не врахували висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13 лютого 2019 року у зразковій справі №822/524/18, та висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22 травня 2024 року у справі №500/1404/23.
7. На думку Управління, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, безпідставно та необґрунтовано визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 22 жовтня 2024 року №968200893006 про відмову у призначенні пенсії державного службовця по інвалідності за нормами Закону № 3723-ХІІ.
8. Скаржник вказує, що пункти 10 і 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ для державних службовців, які на день набрання чинності цим Законом займали посади державної служби та мають певний стаж. Проте, скаржник вважає, що ці положення стосуються призначення пенсії за віком, а не пенсії по інвалідності.
9. Крім того, зазначає, що станом на 01 травня 2016 року позивачка не мала ні 10, ні 20 років стажу державної служби, що є вимогою пунктів 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII. Стаж роботи ОСОБА_1 на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, становить 7 років 8 місяців 20 днів (з 11 серпня 2008 року по 01 травня 2016 року).
10. Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області також вважає, що зобов`язання суду першої інстанції здійснити перерахунок пенсії з урахуванням довідки від 03 жовтня 2024 року №340-Ф, виданої станом на жовтень 2024 року, є безпідставним, оскільки позивачка лише звернулася 16 жовтня 2024 року із заявою щодо переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію по інвалідності згідно Закону №3723-ХІІ.
11. Разом з тим, скаржник вважає, що положеннями частини другої статті 50 Закону №889-VIІI, постанови КМУ №865 не передбачені підстави для врахування при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 премії та надбавки за інтенсивність праці, а тому зобов`язання суду першої інстанції щодо здійснення нарахування й виплати пенсії з урахуванням виплачених сум згідно довідки №341-Ф від 03 жовтня 2024 року є безпідставним та необґрунтованим.
12. У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звертає увагу суду касаційної інстанції на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі №500/1404/23, у якій зазначено, що «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» не дають можливості врахувати стаж державної служби, набутий після 01 травня 2016 року.
Сервіси для юристів