ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2026 року
м. Київ
справа № 240/1492/25
адміністративне провадження № К/990/41260/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 240/1492/25
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Дубка Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року (суддя Окис Т.О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2025 року (суддя-доповідач - Боровицький О. А., судді: Курко О. П., Ватаманюк Р.В.)
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач), у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 індексації за період з 19 вересня 2016 року до 28 лютого 2018 року;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із 19 вересня 2016 року до 28 лютого 2018 року з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року.
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року до 15 червня 2023 року;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року до 15 червня 2023 року із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, обчисливши щомісячний розмір індексації 4023, 21 грн, як різницю між сумою індексації, обчисленої в березні 2008 року із застосуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, і розміром підвищення доходу в березні 2018 року.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року прийнято адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії залишено без руху. Надано позивачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Залишаючи позов без руху, суд першої інстанції зазначив, що спірні правовідносини в частині вимог про перерахунок грошового забезпечення за період, починаючи з 19 липня 2022 року, підлягають регулюванню статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у редакції Закону України від 1 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-ІХ), яка передбачає тримісячний строк звернення до суду, та дійшов висновку про його пропуск позивачем. Окрім того, судом першої інстанції зазначено, що отримання листа-відповіді на запит оцінюється судом як дії з метою збирання доказів для звернення з цим позовом до суду та не змінює момент, коли позивач дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
2 квітня 2025 року на виконання вимог ухвали суду позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій на обґрунтування поважності причин його пропуску зазначено, що з огляду на приписи статей 116, 233 КЗпП України до позовних вимог у цьому спорі підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду, який обчислюється з моменту, коли позивач дізнався про порушення свого права, а саме з дня одержання письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми. Таким чином, зважаючи на те, що про порушення свого права позивач дізналась лише 13 січня 2025 року після отримання відповіді на адвокатський запит, а до суду звернулась вже 22 січня 2025 року, строк, визначений статтями 116, 233 КЗпП України, нею було дотримано в повному обсязі. Вказано, що наказ про звільнення позивача з військової служби не містив жодних відомостей щодо індексації грошового забезпечення, яка є предметом цього спору та на момент звернення до суду взагалі не була виплачена. Відтак сам по собі наказ про звільнення не міг свідчити про те, що позивач дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права саме з дати його видання.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року позивачу продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви з огляду на те, що останньою не було долучено до матеріалів справи грошовий атестат та не зазначено дату ознайомлення з ним, що, за висновками суду, унеможливлювало встановлення дотримання строку звернення до суду. При цьому суд виходив із того, що позовну заяву подано 14 січня 2025 року, а тому строк звернення до суду щодо вимог за період з 19 липня 2022 року до 15 червня 2023 року є пропущеним. Також суд зазначив, що отримання відповіді на адвокатський запит не є досудовим врегулюванням спору та не змінює моменту, коли позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Оскільки позивачем не надано належних доказів існування об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду та не наведено поважних причин, які не залежали від її волевиявлення і були пов`язані з реальними істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали звернення до суду в межах встановленого тримісячного строку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його поновлення.
6 травня 2025 року позивачем подано заяву про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви, яку ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року задоволено, а встановлений ухвалою суду від 26 березня 2025 року строк для усунення недоліків позовної заяви продовжено на десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
28 травня 2025 року позивачем подано заяву про поновлення процесуального строку, яку мотивовано тим, що відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, перебіг строку звернення до адміністративного суду у спорах цієї категорії пов`язується з моментом, коли особа отримала достовірну та документально підтверджену інформацію про склад, обсяг і розмір належних їй виплат, що, зокрема, може підтверджуватися грошовим атестатом. Оскільки позивачу грошовий атестат під час звільнення не видавався, а відповідну інформацію про склад та розмір виплаченого грошового забезпечення вона отримала лише з відповіді на адвокатський запит, саме з цього моменту, на думку позивача, підлягає обчисленню строк звернення до адміністративного суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 5 червня 2025 року у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено, визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду, продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви та зазначено, що документом, з яким пов`язується початок перебігу строку звернення до суду у разі звільнення військовослужбовця, є грошовий атестат, а не відповідь на адвокатський запит. Також указано, що звернення до відповідача із заявою та отримання відповіді не змінюють моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, а лише свідчать про початок вчинення нею активних дій щодо його реалізації. Судом установлено, що після звільнення з військової служби 15 червня 2023 року позивач звернулась до відповідача лише 17 грудня 2024 року, не навівши жодних об`єктивних причин, які перешкоджали своєчасному зверненню. Також зазначено, що саме по собі посилання на необізнаність про порушення права не є достатнім для поновлення строку звернення до суду, оскільки особа повинна довести неможливість своєчасно дізнатися про таке порушення, тоді як тривала пасивна поведінка не свідчить про дотримання строку звернення до суду. При цьому суд послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 та від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19.
12 червня 2025 року позивачем повторно подано заяву про поновлення процесуального строку, у якій зазначено, що з урахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, вирішальне значення для визначення початку перебігу строку звернення до суду має момент отримання особою документально підтвердженої інформації про склад, обсяг та розмір належних їй виплат. Позивачем указано, що під час звільнення грошовий атестат їй не видавався, у зв`язку з чим вона була позбавлена можливості встановити правильність проведених нарахувань. Водночас відповідні відомості стали відомі лише після отримання відповіді на адвокатський запит, а тому саме з цього моменту, на думку позивача, розпочався перебіг строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року причини пропуску строку звернення до адміністративного суду визнано неповажними, у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовлено, а позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року до 15 червня 2023 року залишено без розгляду.
Сервіси для юристів