ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2026 року
м. Київ
справа № 200/3445/25
адміністративне провадження № К/990/49653/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 200/3445/25
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року (суддя Буряк І.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року (головуючий суддя - Гаврищук Т.Г., судді: Блохін А.А., Сіваченко І.В.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
У травні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - В/ч НОМЕР_1 , відповідач), у якому просив:
- визнати протиправними дії В/ч НОМЕР_1 щодо встановлення ОСОБА_1 з 19 липня 2021 року розміру грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704);
- зобов`язати В/ч НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) з 19 липня 2021 року по 31 грудня 2021 року на підставі Постанови № 704, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом па 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 1З, 14 до Постанови № 704;
- визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо непроведення ОСОБА_1 з 01 січня 2022 року перерахунку грошового забезпечення на підставі Постанови №704, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12, 13, 14 до Постанови № 704;
- зобов`язати В/ч НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року на підставі Постанови № 704, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом па 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704;
- визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо непроведення ОСОБА_1 з 01 січня 2023 року перерахунку грошового забезпечення на підставі Постанови №704, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом па 01 січня 2023 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704;
- зобов`язати В/ч НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) з 01 січня 2023 року по 12 липня 2023 року на підставі Постанови № 704, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарною року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704;
- зобов`язати В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) за період з 19 липня 2021 року по 12 липня 2023 року включно за весь час затримки виплати, а саме: за період з 19 липня 2021 року по день фактичної виплати грошового забезпечення.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року в задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду відмовлено, а позовну заяву залишено без розгляду в частині позовних вимог, що стосуються грошового забезпечення належного до виплати у період з 19 липня 2022 року по 12 липня 2023 року. Роз`яснено позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що правила обчислення строку звернення до суду працівника про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення) визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку. До 18 липня 2022 року включно діяла редакція статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), згідно з якою строки звернення до суду з позовом про нарахування та виплату грошового забезпечення (заробітної плати) та його складових частин не застосовувалися, а тому строк позовної давності не застосовується до позовних вимог заявлених у цій справі за період з 19 липня 2019 року в частині перерахунку грошового забезпечення розрахованого з урахуванням іншої розрахункової величини по 18 липня 2022 року включно, проте, до інших позовних вимог строк позовної давності застосовується.
З огляду на це суд першої інстанції дійшов висновку, що з урахуванням виплати грошового забезпечення за місяць наприкінці такого місяця (про інше позивачем суду не повідомлено), то позивач мав звернутись до суду з позовом стосовно заявлених позовних вимог за період з липня 2022 по травень 2023 у наступні 3 місяці після відміни карантину, тобто до 30 вересня 2023 року, проте позивачем подано до суду відповідний позов лише у травні 2025 року, відтак, із пропуском тримісячного строку, передбаченого частиною другою статті 233 КЗпП України.
Суд першої інстанції установив, що у клопотанні про поновлення строку звернення до суду представник позивача не наводить підстав та не надає доказів щодо поважності пропуску строку звернення суду.
Визначаючи початок відліку строку звернення до суду з указаними позовними вимогами, суд першої інстанції керувався тим, що грошове забезпечення є щомісячною виплатою, її розмір щомісяця відомий особі, яка її отримує, а отже позивачу мало бути відомо про невиплату у складі грошового забезпечення індексації за наявності підстав для її виплати або виплату у неналежному розмірі. Отримуючи виплату у неналежному, на думку особи, розмірі, вона має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові виплати, як вона обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання виплати особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
У цьому зв`язку суд першої інстанції відзначив, що позивача виключено зі списків особового складу частини 12 липня 2023 року, втім, позивачем не надано суду доказів, що він вчиняв будь-які дії з метою отримання від відповідача відповідних відомостей, а отже у суду відсутні докази вчинення позивачем активних дій для з`ясування обставин порушення його прав у розумний строк з моменту, коли позивач мав дізнатись про таке порушення.
Суд звернув увагу на те, що позивач у якості доказів надав лише довідку від 07 червня 2023 року № 193, яка свідчить про безпосередню участь у зоні бойових дій у відповідні періоди з 2017 року по лютий 2023 року. Доказів перебування позивача у зоні бойових дій після 12 липня 2023 року (виключення із списків особового складу) суду не надано.
Сервіси для юристів