ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2026 року
м. Київ
справа №160/28560/24
адміністративне провадження № К/990/32888/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Білак М.В., Кашпур О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 160/28560/24
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Суботіна Геннадія Геннадійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року (головуючий суддя Луніна О.С.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року (головуючий суддя - Чабаненко С.В., судді: Юрко І.В., Білак С.В.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - В/ч НОМЕР_1 , відповідач), у якому просив:
- визнати бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди з червня по липень 2024 року, у зв`язку з перебуванням на лікуванні після отриманого поранення, - протиправною;
- зобов`язати В/ч НОМЕР_1 виплатити додаткову винагороду з червня по липень 2024 року, у зв`язку з перебуванням на лікуванні після отриманого поранення.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 27 червня 2024 року під час захисту Батьківщини отримав акубаротравму. У подальшому позивач знаходився на лікуванні в КНП «Барвінська ЦМЛ» і КНП «Зіньківська міська центральна лікарня» з діагнозом акубаротравма з пошкодженням лівої б/п. За час перебування позивача на лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням під час захисту України відповідачем не було нараховано додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), відповідно до якої до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень включаються, зокрема особи, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року, в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи це рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що за червень 2024 року позивачу було виплачено додаткову винагороду, збільшену до 100 000 грн, в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах - за 12 днів (19.06.2024-30.06.2024), а тому в задоволенні цієї частини позовних вимог необхідно відмовити. Водночас, за липень 2024 року позивачу правомірно не нараховано та не виплачено додаткову винагороду, збільшену до 100 000 грн, у зв`язку із самовільним залишенням військової частини відповідно до пункту 15 Розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок №260), позаяк після закінчення лікування він не повернувся у розташування частини.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач в особі свого представника - адвоката Суботіна Геннадія Геннадійовича звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
За доводами автора касаційної скарги, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права - пункт 1 Постанови № 168, вимоги якої стосуються безпосередньо гарантій, які надає держава військовослужбовцям, а саме, виплати грошового забезпечення, передбаченого, в тому числі Порядком № 260 та Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розрізі вимог статті 48 Закону України від 24 березня 1999 року № 551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», статей 51, 407 Кримінального кодексу України та норм частини п`ятої статті 17 Конституції України у контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил України та командуванням військових частин у зв`язку з позбавленням таких військовослужбовців права на виплату їм додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, за відсутності притягнення їх до відповідальності, як кримінальної, так і дисциплінарної чи адміністративної.
Скаржник зазначає про наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування наведених вище норм матеріального права у контексті вказаних правовідносин.
Заявник касаційної скарги апелює до неврахування судами попередніх інстанцій статті 62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину (не вину) не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, оскільки сам факт видання наказу про самовільне залишення ним місця служби, не може свідчити про вчинення військовослужбовцем будь-якого злочину, а тому за відсутності відповідного обвинувального вироку суду, який набрав би законної сили, наведені обставини не можуть бути застосовані для притягнення його відповідальності, в тому числі у вигляді невиплати додаткової винагороди. Ні положеннями Кримінального кодексу України, ні іншими Законами України, не передбачено такого виду покарання для військовослужбовців, як обмеження у виплаті додаткової винагороди (правова природа якого взагалі не визначена в порядку статті 92 Конституції України), а тому застосування такого обмеження є незаконним, ні в якості основного виду стягнення, ні як додаткового. Таким чином, питання виплати додаткової грошової винагороди не може бути пов`язане із вчиненням правопорушення позивачем.
Скаржник наполягає на тому, що відповідач вчинив протиправну дію щодо необґрунтованого виключення позивача з грошового і речового забезпечення вже на наступний день після виписки з лікарні, а суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили належним чином усі обставини справи, в тому числі застосування статті 407 Кримінального кодексу України до військовослужбовця та її взаємозв`язок з невиплатою додаткової винагороди за час лікування після отриманого поранення.
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.
Ухвалою від 29 червня 2026 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Сервіси для юристів