ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2026 року
м. Київ
справа № 140/6491/25
адміністративне провадження № К/990/7339/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Соколова В.М.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 (суддя Шепелюк В.Л.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 (суддя-доповідач Судова-Хомюк Н.М., судді: Глушко І.В., Затолочний В.С.),
УСТАНОВИВ:
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення місяця обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 25.03.2017 по 28.02.2018 іншого, ніж січень 2008 року;
-зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу належну індексацію грошового забезпечення за період з 25.03.2017 по 28.02.2018, вважаючи місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2008 року;
- визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати різниці між сумою індексації виплаченої за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулось в березні 2018 року (щомісячної фіксованої суми індексації) у відповідності до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
-зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу різницю між сумою індексації виплаченої за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулось в березні 2018 року (щомісячної фіксованої суми індексації) у відповідності до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» - за період з 25.03.2017 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення та з 01.03.2018 по день фактичної виплати різниці між сумою індексації та розміром підвищення грошового забезпечення.
2. Ухвалою від 18.06.2025 Волинський окружний адміністративний суд залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 без руху та встановив позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог із зазначенням підстав для поновлення цього строку з наданням доказів поважності причин його пропуску.
3. На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху позивач надіслав заяву про поновлення процесуального строку для звернення до адміністративного суду, у якій, покликаючись на постанову Верховного Суду від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, вказав, що відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), з урахуванням пункту 1 глави ХІХ "Прикінцеві та перехідні положення" КЗпП України, почався 01.07.2023, відтак строк звернення до суду з позовом за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 ним не пропущено, оскільки такий період не був обмежений будь-яким строком.
4. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду в частині позовних вимог відмовлено, позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 повернуто позивачеві.
5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 про повернення позовної заяви у справі №140/6491/25 залишено без змін.
6. Повертаючи позов у частині позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, урахував сформовану Верховним Судом у справі №460/21394/23 правову позицію та зазначив, що позовні вимоги за період з 25.03.2020 по 18.07.2022 не обмежені строком звернення до суду, проте до позовних вимог за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 слід застосовувати строк звернення до суду, обчислений за правилами статті 233 КЗпП України, який у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, становить три місяці з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.
6.1. Суди попередніх інстанцій констатували, що позивач мав право оскаржити бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 до 01.10.2023 включно, проте до суду з цим позовом позивач звернувся лише 09.06.2025.
6.2. Крім того, суди зауважили, що в заяві про поновлення строку звернення до суду не зазначено жодних поважних причин, які об`єктивно не залежали від позивача та позбавляли його права на звернення до суду протягом тримісячного строку.
7. Не погодившись із прийнятими судовими рішеннями, покликаючись на порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
7.1. У касаційній скарзі позивач наголосив, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 233 та положення пункту 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України, оскільки спірний період відноситься до періоду, за який строк звернення до суду, з урахуванням карантинних обмежень, продовжився, тобто не був обмежений будь-яким строком.
7.2. Разом з тим, позивач зазначив, що стаття 233 КЗпП України початок перебігу строку звернення до суду пов`язує не з моменту звільнення, а з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені особи при звільненні. Однак, за твердженням позивача, військова частина НОМЕР_1 за час проходження ним військової служби жодного разу не повідомляла про суми нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, а при виключенні зі списків особового складу не надала письмового повідомлення про суми нараховані та виплачені при переведені.
8. Ухвалою Верховного Суду від 25.02.2026 Верховний Суд відкрив касаційне провадження з підстав перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, положень пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо підстав для повернення позовної заяви.
Сервіси для юристів