ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"30" червня 2016 р. м. Київ К/800/5406/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Одесакомунекологія” на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2016 року у справі за позовом Бритівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до Державної фінансової інспекції в Одеській області, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю „Одесакомунекологія” про визнання дій неправомірними, визнання протиправним та скасування п.2 Вимоги , -
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2015 року Бритівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області звернулася в суд з позовом до Державної фінансової інспекції в Одеській області, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю „Одесакомунекологія” яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, в якому просить визнати неправомірними дій ДФІ піл час проведення позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності сільської ради за період з 1 січня 2013 року по 1 березня 2014 року щодо внесення до акту ревізії, №84016/59 від 2 грудня 2014 року відомостей, які не відповідають дійсності; визнати протиправним та скасувати п.2 вимоги ДФІ №84016/59 від 12 січня 2015 року „Щодо усунення порушень законодавства, виявлених позаплановою ревізією Бритівської сільської ради”.
Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки викладені в акті ревізії є неправомірними та не відповідають дійсності, не базуються на положеннях чинного законодавства.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями товариство з обмеженою відповідальністю „Одесакомунекологія” звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нову постанову про задоволення позову.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що в період з 3 вересня 2014 року по 25 листопада 2014 року Державною фінансовою інспекцією в Одеській області проведена позапланова ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності сільської ради за період з 1 січня 2013 року по 1 березня 2014 року.
За результатами вказаної ревізії ДФІ складений акт від 2 грудня 2014 року за №840-16/59, яким встановлені фінансові порушення, що призвели до збитків на загальну суму 859 165,26 грн..
На підставі акту №840-16/59 від 2 грудня 2014 року ДФІ винесена вимога №840-16/22 від 12 січня 2015 року про усунення порушень законодавства.
Зокрема, п.2 спірної вимоги встановлено, що в порушення вимог п.п. 1.3.1; 1.3.2, 1.3.4.1, 1.4.2, 1.4.7, 3.1.10.9, 3.1.10.12, 3.2.1, 3.3.10.1 Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), затверджених наказом Держбуду України від 27 серпня 2000 року № 174 (із змінами та доповненнями), постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року №663 „Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України і за кордон” (зі змінами і доповненнями), постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року №209, „Інструкції про службові відрядження в межах України і за кордон”, затвердженої наказом Мінфіну України від 13 березня 1998 №59 (із змінами та доповненнями), TOB „Одесакомунекологія” при виконані робіт по об’єкту „Реконструкція КНС-1, КНС-2 та напірних колекторів в с.Бритівка Білгород-Дністровського району Одеської області” завищена вартість виконаних робіт на загальну суму 850,33 тис. грн. за рахунок: невідповідності фактичних обсягів виконаних робіт в порівнянні з обсягами робіт, які включені в акти ф.КБ-2в; не підтвердженням витрат на відрядження; завищенням кількості та вартості придбаного піску (з врахуванням транспортних витрат), врахованого в актах ф.№КБ-2в до фактично понесених витрат; необґрунтованого врахування робіт, не передбачених акцептованою тендерною пропозицією та умовам укладеного договору.
Зазначені обставини призвели станом на 1 березня 2014 року до зайвої оплати „Замовником” підрядній організації TOB „Одесакомунекологія” коштів протягом 2012-2013 років у сумі 517 890,74 грн. та завищення кредиторської заборгованості на суму 332 443,71 грн., та на початок ревізії у зв’язку з її погашенням у серпні 2014 року до зайвої оплати, чим завдано збитків сільській раді на суму 850 334,45 грн..
В зв’язку з виявленими порушеннями ДФІ зобов’язала Бритівську сільську раду відобразити в обліку дебіторську заборгованість за TOB „Одесакомунекологія” в сумі 850 334,45 грн. та стягнути з TOB „Одесакомунекологія” кошти в сумі 850 334,45 грн..
Вважаючи висновки, встановлені за наслідками проведеної перевірки безпідставними, а п.2 вимоги ДФІ № 840-16/22 протиправною сільська рада звернулася з позовом до суду.
Суди першої та апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову виходили з того, що відповідач повністю довів правомірність своїх дій під час проведення ревізії та складання акта ревізії № 840-16/59 від 2 грудня 2014 року, а також законність та обґрунтованість п.2 Вимоги №840-16/22 від 12 січня 2015 року, складеної на підставі висновків акта ревізії.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Положення про Державну фінансову інспекцію України Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Зазначені норми кореспондуються з пунктом 7 статті 10 Закону України „Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов’язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Виходячи з наведеного, позивачу надана можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред’являти обов’язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність з вимогами законодавства і у цій частині вона є обов’язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначене у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом пред’явлення позову про виконання вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
При цьому в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов’язки для позивача.
Виходячи з наведеного, у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов’язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем в межах наданих повноважень та відповідно діючого законодавства проведена ревізія фінансово-господарської діяльності позивача та пред’явлена вимога, яка вказує на виявлені збитки, їхній розмір, а також необхідність їх стягнення. При цьому суди попередніх інстанцій перевірили в повному обсязі правильність та обґрунтованість п.2 вимоги.
Разом з тим, збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення та можливість повернення майна перевіряє суд, який розглядає такий позов.
Даний висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 15 квітня 2014 року №21-40а14, №21-63а14, від 13 травня 2014 року № 21-89а14, який згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Аналізуючи вищезазначені норми, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про неможливість стягнення збитків, завданих внаслідок порушення підконтрольною установою норм фінансового законодавства, у примусовому порядку шляхом заявлення позову про зобов’язання виконати пункти вимоги в частині стягнення заподіяних збитків чи відшкодування шкоди, а тому у суду відсутні підстави для задоволення вказаних позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування п.2 вимоги.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що доводи касаційних скарг дають підстави для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але при прийнятті рішень порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень, які підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з інших вищенаведених підстав. Колегія суддів зазначає, що справа переглядається в межах касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Одесакомунекологія” задовольнити частково.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову Бритівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до Державної фінансової інспекції в Одеській області, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю „Одесакомунекологія” про визнання дій неправомірними, визнання протиправним та скасування п.2 Вимоги відмовити.
Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:
Сервіси для юристів