ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 травня 2016 року м. Київ справа № П800/125/16
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівГончар Л. Я., Маслія В. І., Цуркана М. І., Черпіцької Л. Т.,секретаря судового засідання Зубенка Д. В.,
за участю: представників позивача - ОСОБА_6, ОСОБА_7,
представника відповідача - Вищої кваліфікаційної комісії суддів України - Предоляк Н. Ю.,
представника відповідача Вищої ради юстиції - Белінської О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_11 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради юстиції про визнання незаконними та скасування рішень.
встановив:
17 лютого 2016 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_11 (далі - позивач, суддя) звернувся до Вищого адміністративного суду України, як до суду першої інстанції, з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Кваліфікаційна комісія, ВККС, Комісія) про визнання незаконним та скасування рішення від 22 вересня 2015 року № 2378/дп-15 про направлення до Вищої ради юстиції висновку щодо встановлених фактів, які свідчать про порушення суддею ОСОБА_11 присяги; про визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради юстиції (далі - Вища рада, ВРЮ) від 18 січня 2016 року № 3/0/15-16 «Про часткове задоволення скарги представника судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_11 - ОСОБА_6 на рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 22 вересня 2015 року № 2378/дп-15».
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 22 вересня 2015 року прийнято за результатами розгляду дисциплінарної справи, відкритої на підставі звернень у березні та червні 2014 року народного депутата України VІІ скликання ОСОБА_12 і голови Громадського організації «Майдан-Громадський контроль» ОСОБА_13 Розглядаючи ці звернення, ВККС фактично надала оцінку правильності прийнятого ним (суддею) рішення у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_14, за вчинення останнім правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, яке після перегляду судом апеляційної інстанції набрало законної сили. Крім того, посилаючись на існування звернення голови Громадського об'єднання «Майдан-Громадський контроль» щодо внесення подання про рекомендацію звільнити ОСОБА_11 з посади судді Голосіївського районного суду міста Києва за порушення присяги, Кваліфікаційна комісія ніякі факти, пов'язані з цим зверненням, не аналізувала. Дисциплінарну справу розглянула в його (позивача) відсутність, без достатніх доказів належного повідомлення судді про розгляд такої справи. З посиланням на наявність обставин, встановлених за результатами розгляду двох звернень, ВККС зазначила про порушення ОСОБА_11 присяги судді, і з порушенням строку притягнення до дисциплінарної відповідальності прийняла спірне рішення.
В послідуючому позивач оскаржив рішення Кваліфікаційної комісії від 22 вересня 2015 року № 2378/дп-15 до Вищої ради юстиції, яка своїм рішенням від 18 січня 2016 року № 3/0/15-16 частково її задовольнила, а саме: виключила з його тексту посилання на скаргу голови Громадського об'єднання «Майдан-Громадський контроль» ОСОБА_13, в іншій частині рішення ВККС залишила без змін.
Позивач зазначає, що при розгляді його скарги ВРЮ не надала об'єктивної оцінки його доводам про незаконність рішення ВККС, а також допустила ряд процедурних порушень.
Так, ВРЮ не виконала вимоги Регламенту і не здійснила одночасного розгляду скарги позивача та спірного рішення ВККС. ОСОБА_15, як член секції ВРЮ з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад, не міг бути доповідачем у дисциплінарній справі, не мав за своїм статусом повноважень на підготовку скарги до розгляду. З порушенням вимог Регламенту не здійснено розподіл скарги за допомогою автоматизованої системи визначення доповідача. До отримання пояснень судді при розгляді по суті рішення ВККС про рекомендацію звільнити його за порушення присяги, тобто з порушенням права на справедливий суд, фактично розглянуто і підтверджено оскаржене рішення Комісії шляхом оголошення спочатку про відмову в задоволенні скарги на нього.
Ніяких дій, які б свідчили про порушення ним присяги судді, не допускав; рішення відповідачами прийняті з порушенням процедур, визначених Законами України «Про Вищу раду юстиції» і «;Про судоустрій і статус суддів» (в редакціях, чинних на день прийняття відповідних рішень); без урахування наданих ним пояснень; при незначній тяжкості вчиненого діяння; без врахування даних про особу судді; за відсутності будь-яких доказів, які б свідчили про наявність в його діях порушення присяги судді; з порушенням строку давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
В судовому засіданні позивач та його представники позовні вимоги підтримали.
Представники відповідачів в своїх письмових і усних запереченнях позов не визнали. Пояснили, що спірні рішення є законними, обґрунтованими, підстав для задоволення позову немає.
Суд, вислухавши пояснення позивача, його представників, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, зазначає таке.
Згідно із статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частина 1 статті 99 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що суддя місцевого чи апеляційного суду може оскаржити рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про притягнення його до дисциплінарної відповідальності до Вищої ради юстиції або до суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 3 статті 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції» акти Вищої ради юстиції можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства.
Пунктом 5 частини 1 статті 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції» до переліку актів Вищої ради юстиції віднесено рішення по скарзі на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді.
Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (частина четверта статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України).
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначені статтею 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо рішень, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради юстиції.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В судовому засіданні встановлено наступне.
Сервіси для юристів