ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 620/13341/25
адміністративне провадження № К/990/8155/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 (суддя Лукашова О.Б.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 (колегія суддів у складі головуючого судді Черпака Ю.К., суддів Кобаля М.І., Штульман І.В.) у справі №620/13341/25 за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
I. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. У грудні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Пенсійного фонду України (далі - відповідач), в якому просив:
визнати протиправною виплату пенсії позивачу, який є пенсіонером органів внутрішніх справ, у тому числі здійснення виплати йому пенсії за минулий час за рішеннями судів України частинами;
визнати протиправним використання положення Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 14.07.2025 №821 (далі - Порядок №821, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для здійснення виплати пенсії позивачу, який є пенсіонером органів внутрішніх справ, у тому числі здійснення виплати йому пенсії за минулий час за рішеннями судів України;
зобов`язати негайно припинити використання положень Порядку №821 до здійснення виплати пенсії позивачу, який є пенсіонером органів внутрішніх справ, у тому числі до здійснення виплати йому пенсії за минулий час за рішеннями судів України та припинити виплату пенсії частинами;
зобов`язати негайно почати здійснювати виплату щомісячної пенсії позивачу, який є пенсіонером органів внутрішніх справ, у повному нарахованому розмірі відповідно прийнятих рішень судів України, у тому числі здійснювати виплату йому пенсії за минулий час за рішеннями судів України однією сумою за кожним рішенням суду.
2. На обґрунтування позову послався на неналежне виконання відповідачем рішень судів з урахуванням Порядку №821.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
3. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що перерахунок пенсії позивачу здійснювався на виконання рішень Чернігівського окружного адміністративного суду у справах №620/7499/21, №620/9954/21, №620/7591/22, №620/1888/24, №620/2459/25, а також постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №620/1299/21, які набрали законної сили та підлягали обов`язковому виконанню.
Цими судовими рішеннями встановлено обов`язок відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії, однак питання джерела фінансування та бюджетного механізму здійснення відповідних видатків судами не конкретизувалося, що зумовило застосування відповідачем підзаконного нормативного акту, зокрема Порядку №821.
4. Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду.
IІI. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Чернігівський окружний адміністративний суд ухвалою від 16.12.2025, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026, відмовив у відкритті провадження у цій справі на підставі пункту 2 частини першої статті 170 КАС України.
6. Суди, ухвалюючи рішення, виходили з того, що заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судових рішень, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
7. Не погодившись з ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026, позивач оскаржив їх у касаційному порядку, просив скасувати та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду.
8. Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на частину другу і четверту статті 328 КАС України, які передбачають, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
9. Також, скаржник посилається на частину першу статті 353 КАС України, яка передбачає, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
10. Також скаржник покликається на пункт 4 частини першої статті 294 КАС України, який передбачає, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження у справі.
11. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення пункту 2 частини першої статті 170, 382, 383 КАС України, а також не врахували правові висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 29.02.2024 у справі №120/6960/23, від 15.12.2022 у справі №460/3473/21, від 23.01.2023 у справі №340/3391/22, від 31.01.2023 у справі №340/3391/22, від 13.03.2023 у справі №560/11003/22, щодо визначення тотожності предмету спору.
На думку скаржника, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди помилково дійшли висновку, що спір у справі є тотожним, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, однак на стадії виконання судового рішення, що вже було предметом розгляду у справах: №620/7499/21, №620/9954/21, №620/7591/22, №620/1888/24, №620/2459/25, №620/1299/21, які набрали законної сили та підлягають обов`язковому виконанню.
Сервіси для юристів