Постанова ВАСУ від 30.04.2026 року у справі №280/7397/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 280/7397/24

адміністративне провадження № К/990/6620/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2026 року (головуючий суддя Малиш Н.І., судді Баранник Н.П., Щербак А.А.) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області, третя особа Головне управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФО-П ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, третя особа Головне управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 лютого 2024 року: №00022700709, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 896951 грн; №00022710709, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) і статті 121 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 1020 грн.

В обґрунтування позивних вимог посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки фактична перевірка протиправно проведена за відсутності ФО-П ОСОБА_1 , без пред`явлення позивачу направлень для проведення перевірки та службових посвідчень посадових осіб, без надання копії наказу про проведення перевірки. Позивач вказує на те, що 4 лютого 2024 року після 12:00 години він не здійснював господарську діяльність за адресою АДРЕСА_1 , де проводилась фактична перевірка, а також належні йому товарно-матеріальні цінності за вказаною адресою були відсутні. Крім того, ФО-П ОСОБА_1 зазначав, що за вказаною адресою розміщені і інші суб`єкти господарської діяльності. Згідно з Актом фактичної перевірки від 4 лютого 2024 року №8450/26/15/07/3636701716 перевірка здійснювалась в присутності продавця Вадима. При цьому, найманих працівників позивач немає, а відповідач у свою чергу не пересвідчився, що Вадим є працівником ФО-П ОСОБА_1 . Таким чином, фактична перевірка проведена з порушенням норм податкового законодавства, а тому прийняті за її наслідками податкові повідомлення -рішення підлягають скасуванню. ФО-П Горлач І.Г. також зазначав, що не надав до перевірки відповідні документи зазначені у запиті податкового органу, оскільки жодних запитів від відповідача не отримував. Крім того, позивач зазначав, що наказ не містить підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оскільки в наказі зазначено в.о. начальника Інна Якушко, а на сайті контролюючого органу значиться Ліщинська О.Л. Посилаючись на Положення про ГУ ДПС у м. Києві, затверджене наказом Державної податкової служби України №643 від 12 листопада 2020 року та положення пункту 80.2 статті 80, пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України вказує, що наказ від 1 лютого 2024 року №627-п є недійсним, оскільки підписаний не уповноваженою особою.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Присуджено на користь ФО-П ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Запорізькій області судовий збір у розмірі 8979,71 грн.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2026 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням апеляційної інстанції, ФО-П ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.

У касаційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФО-П ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2026 року. Витребувано з Запорізького окружного адміністративного суду справу.

Підставами для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження судового рішення, зазначеного у частині першій статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та на те, що в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України); у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

В обґрунтування скарги позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення пункту 81.1 статті 81 ПК України, норма якої визначає, що однією з обов`язкових вимог до змісту наказу про проведення перевірки, є зазначення найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється).

Проте, як вбачається з наказу ГУ ДПС у м. Києві № 627-п від 1 лютого 2024 року в останньому не зазначено найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку), який перевіряється, а також дати початку проведення перевірки.

Назва платника податку, а також дата початку перевірки містяться лише в Додатку № 46 до зазначеного наказу, однак таким положеннями ПК України не передбачений.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками контролюючого органу про порушення позивачем пункту 85.2 статті 85 ПК України та визнав правомірним застосування штрафних санкцій за статтею 121 ПК України.

На думку скаржника, передбачене податковим законодавством право податкового органу проводити фактичну перевірку в присутності особи, яка здійснює розрахункові операції, не надає такій особі статусу представника платника податків. Означені обставини спростовують факт належного вручення позивачу (його представнику) запиту контролюючого органу про надання документів.

Таким чином постає питання щодо прийнятності та належності способу у розумінні вимог статті 85 ПК України вручення контролюючим органом при проведенні фактичної перевірки письмових вимог про надання певних документів, пов`язаних із предметом перевірки, особам, які здійснюють розрахункові операції.

У постанові Верховного Суду від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 сформовано правовий висновок, що єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки за підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України є наявна та/або отримана в установленому порядку інформація від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері. Тобто саме наявність/отримання такої інформації є фактичною підставою для прийняття наказу.

Аналогічний підхід щодо необхідності наявності/отримання інформації як передумови перевірки за підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України підтверджено постановою Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі №580/2615/21, в якій вказано, що передумовою проведення фактичної перевірки є отримання інформації від відповідних суб`єктів, яка свідчить про можливі порушення.

Суд апеляційної інстанції, цитуючи загальні фрагменти із висновків Верховного Суду, дійшов висновку, який по суті суперечить правовому висновку Верховного Суду щодо саме фактичної підстави для призначення перевірки за підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактично суд визнав достатнім не наявність/отримання інформації, а сам факт відображення в наказі про проведення перевірки лише підстави призначення.

У свою чергу висновок суду апеляційної інстанції, суперечить висновку Верховного Суду, оскільки у справі, що розглядається, наказ ГУ ДПС у м. Києві №627-п від 1 лютого 2024 року не містить найменування/реквізитів суб`єкта (ПІБ ФОП), при цьому відповідні відомості зазначено лише у Додатку №46. Разом з тим, матеріали справи не підтверджують, що наказ пред`являвся/вручався ФО-П ОСОБА_1 разом із додатком до початку перевірки.

Незважаючи на це, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наказ про проведення фактичних перевірок відповідає вимогам пункту 81.1 статті 81 ПК України, оскільки "додаток містить усі необхідні дані".