ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"30" березня 2017 р. м. Київ К/800/4451/16
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Олендера І.Я. (доповідача), Борисенко І.В., Бухтіярова І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2016 року,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 16.06.2015 року № 1337-17.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року, залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Відповідно до вимог ст. 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) автомобіль Toyota Highlander має двигун об'ємом 3456 к/с та зареєстрований позивачем у 2011 році, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1, а отже строк використання якого у межах до 5 років ще не сплинув, даний автомобіль у 2015 році є об'єктом оподаткування транспортним податком.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що зазначене податкове повідомлення-рішення є неправомірним, необґрунтованим, безпідставним через відсутність доказів порушення позивачем податкового законодавства.
В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити таку без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки при їх ухвалені суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права.
Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.
27.10.2011 року позивач зареєстрував на своє ім'я автомобіль Toyota Highlander 2011 року випуску, з об'ємом двигуна 3456 к/с.
16.06.2015 року ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська прийняте податкове повідомлення-рішення № 1337-17, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб в сумі 25000 грн., яке оскаржено позивачем в судовому порядку.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів Законом України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII (далі - Закон щодо реформи) було запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок та податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.
Законом щодо реформи було запроваджено низку правових норм, що врегулювали питання справляння місцевих податків.
Згідно із п. 10.2 ст. 10 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в редакції Закону щодо реформи, місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Відповідно до п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Зі змісту наведених законодавчих норм випливає, що встановлення податку на майно, зокрема в частині транспортного податку, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.
Одночасно пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Наведеною нормою передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Причому норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).
Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.
Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.
В ситуації із запровадженням транспортного податку на 2015 рік відповідні норми Закону щодо реформи набрали чинності з 01.01.2015 року. Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов'язку щодо встановлення транспортного податку. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення транспортного податку.
При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік.
Сервіси для юристів