ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"29" вересня 2016 р. м. Київ К/800/34479/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Мороз В.Ф.
Донець О.Є.
Гончар Л.Я.
за участю секретаря судового засідання - Слободян О.М.
за участю представника позивача - Петренко Л.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року у справі за позовом Державної науково-виробничої корпорації "Київський інститут автоматики" до Державної фінансової інспекції в м. Києві, заступника начальника відділу Державної фінансової інспекції в м. Києві Ткача Тараса Ігоровича, головного державного фінансового інспектора Державної фінансової інспекції в м. Києві Осипенко Оксани Григорівни, про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування пунктів вимоги,
в с т а н о в и л а:
Державна науково-виробнича корпорація «Київський інститут автоматики» звернулась з позовом, в якому просила: визнати протиправними дії Державної фінансової інспекції в місті Києві та головного державного фінансового інспектора Державної фінансової інспекції в м. Києві Осипенко О.Г. щодо викладення безпідставних висновків в акті ревізії фінансово-господарської діяльності від 08 липня 2013 р. №08-30/1556 стосовно встановлених порушень; визнати протиправними та скасувати пункти 2, 3, 4, 5 письмової вимоги ДФІ в м. Києві від 15 серпня 2013 р. №26-08-14-14/11010 «Про усунення виявлених ревізією порушень».
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року, визнано протиправними та скасовано вимоги Державної фінансової інспекції в м. Києві, викладені в пунктах 2, 3, 4, 5 вимоги «Про усунення виявлених ревізією порушень» від 15 серпня 2013 року №26-08-14-14/11010. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі, що надійшла до Вищого адміністративного суду України, Інспекція, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
На касаційну скаргу надійшло заперечення позивача та доповнення до них, в яких він рішення судів попередніх інстанцій вважає такими, що прийняті із дотриманням норм матеріального та процесуального права, та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи та переглядаючи справу в межах доводів касаційної скарги, судова колегія вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності позивача, за результатами якої складено акт від 08 липня 2013 року № 08-30/1556.
За результатами ревізії пред'явлено вимогу від 15 серпня 2013 р. №26-08-14-14/11010, оскаржуваними пунктами якої зобов'язано позивача у строки зазначені в листі-вимозі: стягнути з контрагентів кошти в сумі 413 348 грн. 20 коп., в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи; відобразити в обліку заборгованість перед Державним бюджетом України; перерахувати до Державного бюджету України кошти в сумі 144 609 грн. 40 коп., отримані від орендної плати у відповідності до вимог чинного законодавства України; забезпечити повернення коштів в сумі 49 305 грн. у відповідності до вимог чинного законодавства України; провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до Фонду в розмірі 18 193 грн. 50 коп.; забезпечити повернення коштів в сумі 53 300 грн. у відповідності до вимог чинного законодавства України; провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до Фонду в розмірі 19667 грн. 70 коп.
Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення) Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).
Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою КМУ.
Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» № 2939-ХІІ, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Отже органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Наведене дає підстави для висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
Сервіси для юристів