Постанова ВАСУ від 29.09.2016 року у справі №804/11327/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2016 року місто Київ К/800/28791/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Стрелець Т.Г.,

Донця О.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та стягнення безпідставно сплачених коштів, стягнення витрат на правову допомогу та проїзд до судів.

В обґрунтування позовних позивач зазначив, що він є пенсіонером та отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах. При цьому, відповідачем безпідставно стягувались з нього кошти на сплату єдиного внеску за період з липня 2011 року по січень 2012 року. Позивач вважає такі дії Пенсійного фонду протиправними та просить стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області безпідставно перераховані в рахунок сплати єдиного внеску кошти у розмірі 2492,68 грн. та витрати на правову допомогу і проїзд до судів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області безпідставно сплачених сум в рахунок єдиного внеску за період липень-грудень 2011 року у розмірі 2031,35 грн. залишено без розгляду. Зазначена ухвала сторонами у справі не оскаржувалась.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року, позов задоволено частково: визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області щодо неповернення на пенсійний рахунок ОСОБА_2 безпідставно сплачених сум в рахунок єдиного внеску у розмірі 372,31 грн. за період січень 2012 року; стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області безпідставно сплачені позивачем суми в рахунок єдиного внеску за період січень 2012 року у сумі 372,31 грн. (триста сімдесят дві гривні тридцять одна копійка).

У поданій касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області, із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є пенсіонером за віком; пенсія йому призначена відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Вимогою відповідача від 14.05.2013 № Ф-872-У зобов'язано позивача сплатити на користь Пенсійного фонду єдиний внесок у розмірі 3976,61 грн.

Зазначена вимога оскаржена позивачем до суду.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року у справі №804/14199/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2013 року, адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено, визнано дії Управління щодо нарахування ОСОБА_2 недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та накладених штрафних санкцій неправомірними, скасовано вимогу про сплату боргу від 14.05.2013 №Ф-872-У.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій встановлено, що за січень 2012 року позивачем сплачено до Пенсійного фонду в рахунок сплати єдиного внеску 372,31 грн.

Також, оскаржувана вимога від 14.05.2013 №Ф-872-У до подання ОСОБА_2 адміністративного позову перебувала на примусовому виконанні у відділі Державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції (виконавче провадження № 38519604).

При здійсненні виконавчих дій 05.09.2013 державним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на доходи боржника, відповідно до якої, починаючи з жовтня 2013 року з пенсії ОСОБА_2 проводилось щомісячне утримання в розмірі 20% (загалом утримано 353,54 грн. за жовтень 2013 року). У зв'язку з оскарженням ФОП ОСОБА_2 в судовому порядку зазначеної вимоги з листопада 2013 року утримання з пенсії зупинено до винесення судом рішення по суті.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 неодноразово звертався до відповідача із заявами про повернення безпідставно стягнутих грошей в рахунок сплати єдиного внеску, проте Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області листами повідомляло про відсутність підстав для повернення коштів.

Вважаючи незаконними дії відповідача щодо відмови повернути безпідставно стягнуті в рахунок сплати єдиного внеску кошти, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності у позивача як фізичної особи-підприємця, що є пенсіонером та обрала спрощену систему оподаткування, обов'язку сплачувати єдиний внесок. Разом с тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що стягнуті з позивача в межах виконавчого провадження кошти вже повернуті позивачу. Окремо судом першої інстанції вказано на відсутність підстав для стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу та на проїзд до суду з огляду на відсутність доказів понесення позивачем зазначених витрат.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року у справі №804/14199/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2013 року, адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено, визнано дії Управління щодо нарахування ОСОБА_2 недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та накладених штрафних санкцій неправомірними, скасовано вимогу про сплату боргу від 14.05.2013 №Ф-872-У.