ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 року
м. Київ
справа № 240/18722/25
провадження № К/990/54297/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Кашпур О. В., Мацедонської В. Е.,
розглянув у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дубка Сергія Миколайовича на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року, постановленої у складі головуючого судді Попової О. Г., та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Курка О. П., суддів: Ватаманюка Р. В., Боровицького О. А.
І. Обставини справи
1. У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції, чинній з 29 січня 2020 року при обчисленні у період з 29 січня 2020 року по 17 червня 2024 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме невизначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
1.2. зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити за період з 29 січня 2020 року по 17 червня 2024 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції, чинній з 29 січня 2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року, Законом України про Державний бюджет України на 2024 рік" на 01 січня 2024 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, без зміни при проведенні такого перерахунку попередньо встановлених відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
2. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року позовну заяву залишено без руху з підстав частини першої статті 123, частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано строк для усунення недоліків.
До суду надійшла заява позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій він зазначає, що лише з дня отримання листа та довідки, тобто з 18 липня 2025 року, йому стало достеменно відомо про те, що відповідач неправильно нарахував грошове забезпечення.
3. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 258-262 КАС України та зазначено, що питання строків звернення до суду буде вирішено під час розгляду справи по суті.
4. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року, позов в частині позовних вимог, заявлених за період з 19 липня 2022 року по 17 червня 2024 року залишено без розгляду відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
5. Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що при звільненні зі служби та отриманні 17 червня 2024 року грошового забезпечення позивач мав бути обізнаним про порушення своїх прав. Натомість з цим позовом позивач звернувся у липні 2025 року з позовом про нарахування та виплату належного розміру грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 17 червня 2024 року, а тому пропустив тримісячний строк звернення до суду, передбачений частиною другою статті 233 КЗпП України.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
6. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Дубок С. М., зазначаючи про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати їхні рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
7. На обґрунтування касаційної скарги автор вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково взяли до уваги протиправне твердження роботодавця, що начебто строк звернення позивача до суду почав обчислюватися з отримання грошового атестата після звільнення.
Автор скарги наголошує, що саме відповідь відповідача від 18 липня 2025 року № 813/29726 на поданий адвокатський запит є подією, з якою пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду з позовними вимогами щодо нарахування та виплату належного розміру грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 17 червня 2024 року.
8. Верховний Суд ухвалою від 26 січня 2026 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених абзацом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції залишення позову (заяви) без розгляду та прийнята за наслідками її перегляду в апеляційному порядку постанова суду апеляційної інстанції, підставою касаційного оскарження є порушення судами норм процесуального права.
ІІІ. Нормативне врегулювання
9. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
10. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Сервіси для юристів