ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
П О С Т А Н О В А
"29" червня 2016 р. м. Київ К/800/64006/14
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Сороки М.О.,Смоковича М.І.,Чумаченко Т.А.,
розглянувши відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 КАС України в порядку письмово провадження адміністративну справу за позовом ТОВ «Стілф» до Державної екологічної інспекції у місті Києві про визнання протиправним, нечинним та скасування припису, за касаційною скаргою ТОВ «Стілф» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2014 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року,-
встановив:
У липні 2014 року ТОВ «Стілф» звернулось до суду з вказаним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у місті Києві № 8/11449 від 17.06.2014.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ТОВ «Стілф», посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
У запереченні на касаційну скаргу Інспекція з питань захисту прав споживачів у Черкаській області, посилаючись на законність судових рішень, просить залишити їх без змін.
З`ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Встановлено, що за результатом проведення Державною екологічною інспекцією у місті Києві ТОВ «Стілф» на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, складено акт № 08/11449. В акті зафіксовано, що позивачем здійснено діяльність з будівництва нежитлових приміщень за адресою: вул. Дехтярівська, 7, м. Київ. Встановлено факт використання двох дизельних бетононасосів, що є стаціонарним джерелами викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (стаціонарно встановлені на дільниці, закріплені розпірними механізмами), які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, чим порушено ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря». Згідно викладених у ньому висновків дозвіл на викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами не наданий; не здійснюється виробничий контроль за охороною атмосферного повітря; на державний облік у галузі охорони атмосферного повітря не взято; зберігання та видалення відходів здійснюється всупереч вимогам екологічної безпеки.
На цій підставі відповідачем складено припис № 8/11449 від 17.06.2014, у якому від ТОВ «Стілф» вимагалось:
1. отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами;
2. здійснення виробничого контролю за охороною атмосферного повітря;
3. забезпечити здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел та ефективності роботи газоочисних установок;
4. постановки на державний облік у галузі охорони атмосферного повітря;
5. зберігання та видалення відходів здійснювати відповідно до вимог екологічної безпеки;
6. надати документи у галузі охорони і раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів;
7. надати технічну документацію дизельних бензонасосів;
8. облаштувати місця здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел (згідно фото фіксації);
9. надати звітність щодо кількості використаного палива та часи роботи на об'єкті стаціонарних джерел.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з наявності порушень з боку ТОВ «Стілф», які полягли у використанні стаціонарних джерел забруднення атмосфери за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що є порушенням вимог ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»; Постанови Кабінету Міністрів України № 302 від 13.03.2002 «Про затвердження Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи». Також зазначено, що вимоги про здійснення зберігання та видалення відходів відповідно до вимог екологічної безпеки і надання документів у галузі охорони і раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів є обґрунтованими і такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
За змістом статті 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» забруднення атмосферного повітря - змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.
Під забруднюючою речовиною розуміється речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища. При цьому, викид - надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин.
Таким чином, викидами забруднюючих речовин вважається надходження в атмосферне повітря речовин хімічного або біологічного походження, що справляють негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.
Сервіси для юристів