ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"29" травня 2014 р. м. Київ К/800/12050/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.
суддів: Гончар Л.Я., Горбатюка С.А.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 26 листопада 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року
у справі
за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
до Вінницької міської ради
треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
про визнання недійсним і скасування рішення
В С Т А Н О В И В :
У грудні 2011 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом до Вінницької міської ради, за участю третіх осіб: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання недійсним і скасування рішення від 31.10.2003 № 482 «Про затвердження проектів відведення земельних ділянок та передачу земельних ділянок в приватну власність і оренду» в частині затвердження технічної документації по виконанню землевпорядних робіт по передачі у приватну власність ОСОБА_5, ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,1000 га по АДРЕСА_1.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.11.2012, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 оскаржили їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення судами норм матеріального права та прийняти нове рішення - про задоволення позову.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як установлено судами попередніх інстанцій, рішенням 17 сесії 24 скликання Вінницької міської ради від 31.10.2003 № 482 «Про затвердження проектів відведення земельних ділянок та передачу земельних ділянок в приватну власність і оренду» безоплатно передано в спільну сумісну власність ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 1 040,0 кв.м. за рахунок земель міської ради, в тому числі 1 000,00 кв.м. для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, 40,00 кв.м. для ведення садівництва.
Треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6 як співвласники будинку по АДРЕСА_1 є сусідами позивачів, їх земельні ділянки межують.
Маючи намір приватизувати земельну ділянку біля свого будинку, позивачі виявили, що рішенням Вінницької міської ради від 31.10.2003 № 482 частину земельної ділянки, яку вони вважали своєю, передано у приватну власність ОСОБА_5, ОСОБА_6, які 13.07.2004 отримали державні акти на право власності на земельні ділянки площею 0,1000 га та 0,0040 га біля свого будинку АДРЕСА_1.
Також судом першої інстанції установлено, що рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради депутатів трудящих від 06.05.1955 № 13/414 за будинком ОСОБА_5, ОСОБА_6 закріплено земельну ділянку площею 953 кв. м. землі.
Позивачі фактично користуються земельною ділянкою більшою на 38 кв.м. від тієї, що закріплена за їхнім будинковолодінням вказаним рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради депутатів трудящих від 06.05.1955 № 13/414. У свою чергу, треті особи користувалися та отримали у власність земельну ділянку на 87 кв.м. більшу, ніж їм була виділена вказаним рішенням органу місцевого самоврядування 1955 року.
У межах розгляду цивільної справи було призначено судову будівельно-технічну експертизу. Згідно з висновком цієї експертизи від 30.10.2009 № 823 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримали у власність та користуються земельною ділянкою площею 21,0 кв.м., закріпленою за будинковолодінням АДРЕСА_2, що належить позивачам.
Вказана судова експертиза була проведена, зокрема, на підставі обмірів земельних ділянок сторін у цій справі, виконаних 17.01.1951. Саме вказані обміри земельних ділянок від 1951 року слугували основними матеріалами визначення меж між садибами сторін під час прийняття рішення Виконавчим комітетом Вінницької міської ради депутатів трудящих від 06.05.1955 № 13/414.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на момент виникнення цього спору між сторонами у справі спірна земельна ділянка на праві власності належала територіальній громаді м. Вінниці, а позивачі та треті особи у справі були лише її користувачами, право користування яких не було оформлено належним чином. Вінницька міська рада в межах своєї компетенції розпорядилася спірною земельною ділянкою з дотриманням існуючого порядку передачі земельних ділянок у власність громадянам.
Також у своєму рішенні суд першої інстанції зазначив, що висновок судової будівельно-технічної експертизи від 30.10.2009 № 823 є неналежним доказом у цій справі, оскільки експертизу проведено у 2009 році в рамках іншої цивільної справи.
Сервіси для юристів