ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2026 року
м. Київ
справа №420/1793/25
адміністративне провадження №К/990/25291/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної (немайнової) шкоди, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою адвоката Поляновського Віталія Георгійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року, постановлену суддею Андрухівим В.В., і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Єщенка О.В.,
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст обставин справи і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, у якому просив: визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо незабезпечення проведення в розумні строки досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021162510000384 від 31 березня 2021 року; стягнути на користь ОСОБА_1 з Офісу Генерального прокурора 10000 (десять тисяч) грн на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної його протиправною бездіяльністю.
2. Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 10 лютого 2025 року прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі.
3. 27 лютого 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від Офісу Генерального прокурора надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
4. Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 19 березня 2025 року заяву представника Офісу Генерального прокурора задовольнив. Провадження в адміністративній справі за вказаною позовною заявою ОСОБА_1 закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України. Роз`яснив позивачу, що цей спір підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку кримінального судочинства.
5. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 27 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року - без змін.
ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Адвокат Поляновський Віталій Георгійович (далі - Поляновський В.Г.) подав в інтересах ОСОБА_1 до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У касаційній скарзі висловлено незгоду з оскаржуваними судовими рішеннями та висновками судів попередніх інстанцій. Зазначено про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, неврахування усіх необхідних обставин, ігнорування та відхилення аргументів позивача, помилковість висновків судів про те, що начебто питання, що є предметом цього позову, регламентуються Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України) і мають вирішуватися саме в порядку кримінального судочинства, оскільки підпункт 9-1 частини першої статті 303 КПК України вже застосовувався ОСОБА_1 без успіху, що не залишило йому інших варіантів судового захисту, окрім адміністративного судочинства. Водночас висновки, викладені Конституційним Судом України у Рішенні від 23 травня 2001 року №6-рп/2001, не можуть бути застосовані у справі №420/1793/25.
Посилаючись на положення КАС України, Конституції України, КПК України, статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), практику Європейського суду з прав людини, постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», постанову Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади», постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі №757/15346/18-ц, окремі думки суддів Великої Палати Верховного Суду в справах №802/1335/17-а, №420/516/19, адвокат Поляновський В.Г. стверджує про позбавлення судами позивача права на доступ до суду та справедливий судовий захист, що, внаслідок несправедливого та упередженого ставлення, позивач позбавлений єдиного засобу ефективного захисту своїх прав та інтересів від протиправних дій і бездіяльності відповідача.
Скаржник, зокрема, вказує, що Офіс Генерального прокурора, як і будь-який інший орган прокуратури, є належним відповідачем в адміністративних судах з питань, які не охоплюються правом на судове оскарження в межах кримінального процесу, як й у цьому випадку. У межах кримінального провадження №12021162510000384 у позивача не залишилося жодного іншого законодавчого інструменту для захисту порушених прав та інтересів. На стадії досудового розслідування, на якій перебуває кримінальне провадження №12021162510000384, у потерпілого існує доволі обмежений перелік випадків для звернення за судовим захистом. Цей перелік передбачений статтею 303 КПК України, він є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Ситуація з позивачем, що склалася після проходження усіх визначених етапів, не підпадає під жодну з інших вичерпних підстав для звернення до слідчого судді, передбачених статтею 303 КПК України. А в частині другій цієї статті чітко вказано, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора взагалі не розглядаються під час досудового розслідування. Отже, ОСОБА_1 наразі немає жодного інструменту ефективного судового захисту від свавілля відповідача саме в межах кримінального процесу. Законодавець не передбачив у КПК України способів реагування на подібні порушення прав потерпілого, якщо в таких порушеннях приймає участь уся вертикаль посадовців органів прокуратури (начебто покликаних здійснювати «нагляд за законністю»), включно з керівництвом Офісу Генерального прокурора. Відтак, оскільки КПК України не встановлений інший порядок судового провадження в ситуації, яка склалася, і відповідний захист порушених прав позивача в межах кримінального процесу неможливий, виключення, передбачене нормами КАС України, не застосовується, а спір підлягає розгляду саме в порядку адміністративного судочинства як публічно-правовий спір за участю суб`єкта владних повноважень - відповідача.
ІІІ. Рух справи у суді касаційної інстанції
7. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Соколова В.М., Уханенка С.А. ухвалою від 23 червня 2025 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
8. Офісом Генерального прокурора подано відзив на касаційну скаргу із проханням залишити її без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року - без змін, оскільки доводи касаційної скарги є безпідставними, такими, що не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Судами попередніх інстанцій ухвалено законні та обґрунтовані судові рішення, з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 28 квітня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами з 29 квітня 2026 року.
ІV. Стислий виклад обставин справи, установлених судами
10. Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021162510000384 від 31 березня 2021 року.
Сервіси для юристів