ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 280/2580/20
касаційне провадження № К/990/33821/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2024 (суддя Максименко Л.Я.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.08.2024 (головуючий суддя Чабаненко С.В., судді Білак С.В., Юрко І.В.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство «Запоріжтрансформатор» (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду із позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - відповідач, Офіс, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.01.2020 №0000195109 форми "П", №0000205109 форми "В4", №0000225109 форми "Д", №0000235109 форми "Д".
В обґрунтування позову посилається на те, що збитковість діяльності не є ознакою відсутності розумних цілей економічного характеру у господарської операції. Податковий кодекс України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не містить положень, що дають можливість податковому органу оцінювати здійснені платником витрати з позиції їх економічної доцільності, раціональності та ефективності господарських взаємовідносин, у зв`язку із чим прибутковість або збитковість конкретних господарських операцій або діяльність платника в цілому за один податковий період не може слугувати підставою для висновку про відсутність ділової мети або спрямованості діяльності Товариства не на отримання прибутку, тобто для одержання необґрунтованої податкової вигоди. Зазначає, що показники Балансу (Звіту про фінансовий стан) Товариства станом на 30.09.2019, непокритий збиток підприємства (р.1420) протягом 9 місяців 2019 року зменшився на 461839,00 грн, що вказує на приріст активів Товариства за підсумками господарської діяльності у вказаному періоді часу. Зазначає, що витрати відповідають вимогам ПК України та відображені в бухгалтерському обліку відповідно до облікової політики Товариства, затвердженої наказом від 08.04.2014 №1а, та відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Вказує, що до складу постійних виробничих витрат, що формують собівартість запасів, згідно МСБО 2 включена амортизація основних засобів. На виконання положень МСБО 16 Товариством була виконана дооцінка/переоцінка вартості основних засобів: на 31.12.2011 у сумі 430704215,00 грн; на 21.12.2014 у сумі 261027469,00 грн; на 31.12.2016 у сумі 412575697,00 грн та відображена в відповідних рядках фінансової звітності на відповідні дати. Дооцінка основних засобів призвела з одного боку до збільшення суми амортизації, що враховано в собівартості запасів, та вплинула на зменшення валового прибутку підприємства, а, з іншого боку, компенсація такого збільшення амортизації, згідно МСБО 16, відбувається через амортизацію Капіталу у дооцінках (р.1405) Балансу, та збільшення Нерозподіленого прибутку (р.1420) Балансу. Таким чином, Валовий збиток (р.2095) Звіту про фінансові результати за 9 місяців 2019 року у сумі 10849,00 тис. грн отримано Товариством за рахунок збільшення амортизації на 35686,00 тис. грн та відображенням доходу від дооцінки основних засобів відповідно до пункту 39 МСБО 16 не в операційному прибутку підприємства, що обліковується у Звіті про фінансові результати, а в Нерозподіленому прибутку (р.1420) Балансу. Враховуючи наведене, чистий дохід від реалізації продукції (р.2000 Звіту про фінансові результати) відображено в повному обсязі та сформовано згідно з положенняи МСБО 15 «Дохід від договорів з клієнтами» та відповідно до підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Також зазначає, що за результатами 2019 року чистий фінансовий результат (р.2350) Товариства склав 408496,00 тис. грн, непокритий збиток (р.1420) за вказаний період зменшився на 455227,00 тис. грн, валовий прибуток від собівартості реалізованої продукції за 2019 рік склав 7035,00 тис грн. Данні показники вказують на те, що діяльність Товариства призвела до збільшення власного капіталу.
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 06.10.2020, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021, позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 22.01.2020 №0000195109, №0000205109. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Верховний Суд постановою від 18.08.2023 касаційну скаргу відповідача задовольнив частково. Скасував рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.10.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021 в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.01.2020 №0000195109. Справу в цій частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що суди не проаналізували конкретні господарські операції позивача щодо яких виник спір, не з`ясували намір платника на отримання економічного ефекту від кожної з таких операцій за наслідками аналізу умов та обставин їх здійснення.
За наслідками нового розгляду справи, Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 11.01.2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.08.2024 позов задовольнив повністю. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 22.01.2020 №0000195109.
Задовольняючи позовні вимоги у визначеній судами частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновок про реалізацію товару за ціною нижче собівартості контролюючий орган зробив без урахування обставин переоцінки основних засобів, а також обмежився аналізом фінансової діяльності Товариства лише періодом, що перевірявся, що призвело до некоректного відображення даних і однобічного сприйняття ситуації з реалізацією продукції. Крім цього, суд звернув увагу, що в акті перевірки не наведено жодного обґрунтованого висновку про невідповідність застосованих у договорах цін на трансформаторне обладнання рівню ринкових цін, а отже такий висновок не підтверджується фактичним обставинам справи та документальними доказами.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій скаржник визначає положення пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), який передбачає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Відповідач посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування Міжнародного стандарту фінансової звітності 15 «Дохід від договорів з клієнтами».
Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані підпункти 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, пункт 1 статті 3, статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункт 47 Міжнародного стандарту фінансової звітності 15 «Дохід від договорів з клієнтами».
Відповідач доводить, що Товариством занижено чистий дохід від реалізації продукції під час реалізації трансформаторів та реакторів за цінами, нижчими за їх собівартість, що призвело до заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 66397597,00 грн та відповідно завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємства за період з 01.01.2019 по 30.09.2019 на суму 66404222,00 грн. Вважає, що у Товариства відсутні економічні причини укладання угод за ціною нижчою за виробничу собівартість, оскільки підприємство має збитковий характер діяльності.
Скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій в результаті невірного тлумачення наведених вище норм, помилково не взяли до уваги, що в наслідок реалізації Товариством продукції за ціною, нижче її собівартості, підприємство не компенсувало витрати на виробництво окремих трансформаторів та реакторів, та відповідно відбулось зменшення власного капіталу на різницю між собівартістю трансформаторів (реакторів) та вартістю їх продажу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16.09.2024 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.04.2026 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 29.04.2026.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 31.10.2019, за результатами якої складено акт від 24.12.2019 №24/28-10-51-09/00213428 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення Товариством вимог:
підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, пункту 1 статті 3, статті 4, статті 9 Закону №996-ХІV, пункту 47 Міжнародного стандарту фінансової звітності 15 «Дохід від договорів з клієнтами», в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, по періодам: за 1 квартал 2019 року в сумі 38174274,00 грн, за півріччя 2019 року заниження на суму 38916270,00 грн, за три квартали 2019 року заниження на суму 66404222,00 грн;
підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення станом на 01.11.2019, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, задекларованої в рядку 21 Податкової декларації за жовтень 2019 року у загальному розмірі 1325,00 грн;
Сервіси для юристів