Постанова ВАСУ від 29.04.2026 року у справі №240/19342/25

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 240/19342/25

адміністративне провадження № К/990/48612/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів: Білак М. В., Мацедонської В. Е.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року (суддя Липа В. А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року (судді: Боровицький О. А., Ватаманюк Р. В., Курко О. П.) у справі № 240/19342/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), у редакції, чинній з 29 січня 2020 року при обчисленні в період з 25 лютого 2022 року по 17 червня 2024 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме невизначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити за період з 25 лютого 2022 року по 17 червня 2024 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошової допомоги при звільненні, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 Постанови 704 у редакції, чинній з 29 січня 2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 02 грудня 2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року, Законом України від 03 листопада 2022 року № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-ІХ на 01 січня 2024 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, без зміни при проведенні такого перерахунку попередньо встановлених відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Запропоновано позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

Роз`яснено позивачу, що в разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.

3. Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 02 вересня 2025 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року, у задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду від 12 серпня 2025 року (вх. № 63131/25 від 13 серпня 2025 року) відмовив.

Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 17 червня 2024 року повернув позивачу.

Роз`яснив, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

4. Повертаючи позовні вимоги в указаній частині, Житомирський окружний адміністративний суд указав, що період з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні/виключенні зі списків особового складу частини. При цьому, початок перебігу тримісячного строку для подання позову в частині вимог за період з 19 липня 2022 року слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.

5. Суд першої інстанції зауважив, що відлік тримісячного строку звернення до суду у спірних правовідносинах розпочався 17 червня 2024 року. Тобто строк звернення з позовними вимогами до військової частини НОМЕР_1 закінчився 17 вересня 2024 року. Про виплату належних позивачу сум грошового забезпечення останньому було відомо при звільненні з військової служби та отримання відповідного документа про нараховані суми (в цьому випадку грошового атестата). За результатами отримання грошового атестата та нарахованих і виплачених сум позивач мав можливість з`ясувати для себе відсутність інформації про розрахункову величину, яка була використана відповідачем під час визначення розміру сум, належних до виплати та звернутися до відповідача з відповідною заявою. Проте таких дій позивач не вчинив.

6. За висновком Житомирського окружного адміністративного суду отримання листа у відповідь на запит не може свідчити про момент, з якого позивачу стало відомо про порушення його прав та інтересів, а свідчить лише про час, з якого особа почала вчиняти дії щодо захисту своїх прав та інтересів.

7. Суд першої інстанції указав, що позивач у заяві про поновлення строку звернення до суду, не вказав, які саме об`єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили його звернення до суду у встановлений законом строк. Не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати свої процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним позовної заяви не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації своїх процесуальних прав у цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку. Також позивач не зазначає, що саме перешкоджало йому звернутися до відповідача за інформацію про розмір розрахункової величини, застосованої при обчисленні грошового забезпечення за спірний період одразу після звільнення зі служби.

8. Отже, Житомирський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що позивач не довів, що він не мав реальної, об`єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений законодавством строк, відтак, суд визнав неповажними причини пропуску строку звернення з позовом, викладені представником позивача у заяві, та вирішив повернути позовну заяву в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 17 червня 2024 року.

9. Залишаючи без змін ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року, суд апеляційної інстанції зазначив, що погоджується із судом першої інстанції, що позивач не довів, що він не мав реальної, об`єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений законодавством строк, відтак, суд визнав неповажними причини пропуску строку, вказані у заяві від 13 серпня 2025 року, підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду із позовною заявою в частині позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

10. Сьомий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.