Постанова ВАСУ від 29.04.2026 року у справі №240/19087/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 240/19087/24

адміністративне провадження № К/990/12758/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Дубка Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року, постановлену суддею Приходько О. Г., та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2026 року, ухвалену колегією суддів у складі Сторчака В. Ю., Граб Л. С., Матохнюка Д. Б., у справі № 240/19087/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції, чинній з 29 січня 2020 року, при обчисленні в період з 29 січня 2020 року по 20 лютого 2024 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме невизначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити за період з 29 січня 2020 року по 20 лютого 2024 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошової допомоги при звільненні, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції, чинній з 29 січня 2020 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01 січня 2020 року, Законом України від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01 січня 2021 року, Законом України від 02 грудня 2021 року № 1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01 січня 2022 року, Законом України від 03 листопада 2022 року № 2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01 січня 2023 року, Законом України від 09 листопада 2023 року № 3460-1Х "Про Державний бюджет України на 2024 рік" на 01 січня 2024 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.

Позовні вимоги мотивовані виплатою грошового забезпечення під час проходження військової служби у неналежному розмірі. Позивачка зазначала, що після набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, якою скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", згідно з якою було визначено до застосування при обрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, відновлено дію пункту 4 Постанови № 704 у попередній редакції, відповідно до якої при обрахунку посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня календарного року. Однак з 29 січня 2020 року відповідач продовжував виплачувати грошове забезпечення (посадовий оклад та оклад за військовим званням) з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року відкрито провадження у цій справі.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з наданням п`ятиденного строку для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 20 лютого 2024 року із наведенням поважних причин пропуску цього процесуального строку та наданням належних доказів на підтвердження відповідних обставин.

На виконання вимог зазначеної ухвали представником позивачки було подано заяву про поновлення строку звернення до суду.

Обґрунтовуючи подану заяву представник позивачки зауважував про те, що у грошовому атестаті не відображено грошове забезпечення позивачки за спірний період, а лише за останній місяць військової служби. Водночас предметом позовних вимог є перерахунок грошового забезпечення за увесь період військової служби (тобто більше, аніж один місяць), що передбачає урахування як розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного календарного року, так і тарифного коефіцієнта для відповідного тарифного розряду за займаною посадою та тарифного коефіцієнта для відповідного військового звання, дані щодо яких не вказано у грошовому атестаті. Натомість у грошовому атестаті вказано виключно гривневий розмір посадового окладу та окладу за військове звання, проте немає відомостей щодо розміру прожиткового мінімуму, узятого до розрахунку спірного грошового забезпечення позивачки. Наведене, на переконання представника, не зумовлює обізнаність позивачки щодо обчислення грошового забезпечення упродовж військової служби з отриманням грошового атестата.

На думку представника позивачки, грошовий атестат не є доказом повідомлення останньої про порушене право, натомість тримісячний строк звернення до суду у цій справі відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) бере відлік від моменту обізнаності щодо нарахованих та виплачених при звільненні з військової служби спірних сум, який представник пов`язує з отриманням відповідного письмового повідомлення. Оскільки у вересні 2024 року представник звернувся до відповідача із адвокатським запитом про надання письмової інформації про виплачені позивачці спірні суми грошового забезпечення, то, на його думку, саме з отриманням у відповідь листа відповідача від 26 вересня 2024 року № 13586 бере свій відлік тримісячний строк звернення до суду з позовом у цій справі.

Також представник позивачки просив звернути увагу на те, що позивачка після виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 була переведена до іншого місця служби, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де продовжила проходити військову службу, що також вказує на об`єктивні перешкоди щодо своєчасного звернення останньої за захистом своїх прав, враховуючи безперервне виконання завдань, пов`язаних із захистом суверенітету та територіальної цілісності України.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2026 року, позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 20 лютого 2024 року залишено без розгляду на підставі частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Залишаючи частину позовних вимог без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позов в частині вимог про здійснення перерахунку основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 20 лютого 2024 року поданий з пропуском тримісячного строку звернення до суду, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України, у редакції, чинній після змін, внесених Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».

При цьому, вирішуючи питання дотримання строку звернення до суду, суди попередніх інстанцій врахували правові висновки Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23.

Суди попередніх інстанцій зауважили, що отримавши грошовий атестат із вказаними нарахованими сумами грошового забезпечення, із зазначенням нарахованих за кожним видом конкретних сум, позивачка не була позбавлена реальної, об`єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації, зокрема, щодо розрахунку грошового забезпечення, включаючи дані щодо узятого до обрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, грошове забезпечення є щомісячним регулярним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує.

Також суди попередніх інстанцій зауважили, що позивачкою не наведено жодних обставин, які слугували реальною перешкодою для вчинення останньою активних заходів задля обізнаності щодо розрахунку спірного грошового забезпечення, як і прояву зацікавленості щодо свого права на належне грошове забезпечення. А відтак, отримавши грошове забезпечення, - дізнатись щодо його складових та, відповідно, за бажання, переконатись чи правильно воно обчислюється.

Крім того, було установлено, що згідно із поданим відповідачем 24 червня 2025 року грошовим атестатом ОСОБА_1 від 20 лютого 2024 року № 973, у графі 14 "Правильність даних зазначених в атестаті підтверджую" міститься підпис військовослужбовиці. Також відповідачем підтверджено вручення грошового атестата позивачці записом у Журналі реєстрації довідок військової частини НОМЕР_1 щодо вручення грошового атестата з "підписом про отримання" у відповідній графі.

Щодо посилання представника позивачки на те, що остання після військової служби у відповідача вибула до нового місця служби - ІНФОРМАЦІЯ_1 , то суди попередніх інстанцій зауважили, що жодних доказів участі у бойових діях, інших військових заходах щодо забезпечення захисту країни від зовнішньої збройної агресії, зокрема по місцю продовження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_2 або у складі інших військових формувань після 20 лютого 2024 року (відколи розпочав відлік строк звернення до суду із заявленими вимогами за період з 19 липня 2022 року по 20 лютого 2024 року) до дати звернення до суду з позовом у цій справі (02 жовтня 2024 року), ані до позовної заяви, ані до заяви про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 09 жовтня 2024 року, не додано, як і не зазначено про такі обставини у поданій на виконання ухвали суду від 30 червня 2025 року заяві про поновлення процесуального строку.