Постанова ВАСУ від 29.04.2026 року у справі №160/30353/25

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 160/30353/25

адміністративне провадження № К/990/2365/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів: Білак М. В., Мацедонської В. Е.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року (суддя Сластьон А. О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року (судді: Корнуш А. О., Сафронова С. В., Чепурнов Д. В.) у справі № 160/30353/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок грошової компенсації позивача за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 62 дні, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168 та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху.

Установлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду обґрунтованої заяви/клопотання щодо визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, про поновлення такого строку звернення із належними доказами поважності причин його пропуску або ж надання доказів, які свідчать про дотримання строку звернення до суду.

Роз`яснено позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 04 листопада 2025 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року, позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - повернуто позивачеві з усіма доданими до неї документами.

4. Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 особі, яка її подала, Дніпропетровський окружний адміністративний суд указав, що позивача звільнено 14 жовтня 2024 року з військової частини НОМЕР_1 , а із запитом до відповідача про розмір грошового забезпечення він звернувся лише 31 липня 2025 року, тобто лише через 9 місяців. Отже, позивач почав вчиняти дії щодо з`ясування складових свого грошового забезпечення поза межами тримісячного строку, визначеного статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

5. Суд першої інстанції зазначив, що після 19 липня 2022 року строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати (грошового забезпечення), обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

6. Дніпропетровський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що тримісячний строк звернення до суду в частині перерахунку грошової компенсації пропущено. При цьому суд першої інстанції не визнав поважними причини, які наведенні у клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

7. Отже, за висновками суду першої інстанції позовну заяву слід повернути позивачеві відповідно до приписів пунктів 1, 9 частини четвертої статі 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

8. Залишаючи без змін ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року, суд апеляційної інстанції зазначив, що погоджується з висновком суду першої інстанції, що до правовідносин у цій справі застосуванню підлягають саме норми частини другої статті 233 КЗпП України, які передбачають тримісячний строк звернення до суду з позовом про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.

9. Третій апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними доказами, які б підтверджували перешкоди щодо звернення до суду у встановлений частиною другою статті 233 КЗпП України строк та причини пропуску цього строку, у зв`язку із чим суд першої інстанції прийняв правильне рішення про повернення адміністративного позову в цій справі.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в касаційній скарзі вимог

10. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що вважає їх такими, що не ґрунтуються на засадах верховенства права, є незаконними та необґрунтованими, а також такими, що не відповідають завданню адміністративного судочинства.

11. Скаржник зазначив, що позивач звернувся із первинним позовом 09 вересня 2025 року після отримання всієї необхідної інформації та позиції сторін щодо відмови у вирішенні спору досудовим шляхом, отже, не пропустив тримісячний строк звернення до суду.