ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"29" квітня 2015 р. м. Київ К/800/11145/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.
суддів Єрьоміна А.В., Чалого С.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року
у справі № 822/4243/14
за позовом Хмельницького політехнічного коледжу
до Державної фінансової інспекції в Хмельницькій області
про визнання протиправним та скасування рішення
В С Т А Н О В И В :
У жовтні 2014 року Хмельницький політехнічний коледж звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної фінансової інспекції (далі - ДФІ) в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування пункту 2 вимоги від 04.09.2014 № 22-03-03-14/6663.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.11.2014, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 2 вимоги ДФІ в Хмельницькій області від 04.09.2014 № 22-03-03-14/6663 «Про усунення порушень виявлених ревізією».
Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ДФІ в Хмельницькій області оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з мотивів порушення цими судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.
Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неприбуттям належним чином повідомлених про час і місце судового засідання осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як установлено судами попередніх інстанцій, ДФІ в Хмельницькій області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Хмельницького політехнічного коледжу, за результатами якої складено акт від 25.07.2014 № 03-08/101.
На підставі зазначеного акта ревізії відповідачем винесена вимога від 04.09.2014 № 22-03-03-14/6663, відповідно до змісту пункту 2 якої в порушення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 №1298 «Про оплату праці працівників на основі єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (із змінами), пунктів 4, 5 наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 №557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» (із змінами), в порушення пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 року №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» (із змінами) та вимог пункту 5 «Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» (із змінами) та вимог пункту 5 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 №43, працівникам коледжу в ревізійному періоді нараховувались та виплачувались премії без дозволу Міністерства освіти і науки України на суму 20 976,43 грн., безпідставно нараховані та виплачено доплати в розмірі 10% в сумі 6 840,55 грн., виплачено заробітної плати суміснику коледжу в сумі 167,85 грн. та зайво сплачено нарахувань до державних цільових фондів на суму 6 167,45 грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) коледжу на загальну суму 34 152,28 грн., у зв'язку з чим позивача зобов'язано стягнути з осіб, винних в незаконному нарахуванні та виплаті заробітної плати, шкоду в сумі 27 984,83 грн. та нарахувань в сумі 6 167,45 грн. у порядку та розмірах, встановлених статтями 133-136 Кодексу законів про працю України.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оспорюваний пункт 2 вимоги ДФІ в Хмельницькій області від 04.09.2014 № 22-03-03-14/6663 «Про усунення порушень виявлених ревізією» є протиправним, а тому підлягає скасуванню в судовому порядку.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись зі вказаним висновком судів попередніх інстанцій у повній мірі з огляду на таке.
Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (далі - Положення), Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (пункт 1 цього Положення).
Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (підпункт 4 пункту 4 Положення).
Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Також Положенням установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України від 26.01.1993 № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон № 2939-ХІІ), згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Сервіси для юристів